Вода, вода, міліція, вода, Заболотний. Як пройшов чемпіонський парад «Зеніту»

2


Чемпіонський парад гравців «Зеніту» по місту повинен був стартувати в 19:15 з перетину Крюкова каналу і каналу Грибоєдова.
18:30. Сінна площа. Найближча точка збору фанатів «Зеніта». Тихо, похмуро. Гнітюча атмосфера. Тривога. Починається дощ. На площі нічого не змінюється, їй неважливо, став «Зеніт» чемпіоном чи ні.
Бродять традиційні для Сінної два типи людей – ті, хто викликає підозру, і ті, хто викликає ще більше підозр. Обидві групи стріляють дрібниця у перехожих під дзвін дзвонів. В різнобарвною клумбі, мимикрировав, спить бомж різнокольорових обносках. Впізнати його відразу нелегко. У сусідній клумби фотографуються туристи.
Сінна навряд чи сильно змінилася за 150 років. Хіба що метро побудували, відкрили і закрили магазин прострочених продуктів і перестали бити батогом.
Похмуро. Але до 18:45 стали з’являтися перші вершники свята – невеликі зграйки фанатів «Зеніта», які розмахують напідпитку шарфами і прапорами. З кожною хвилиною їх більше. Йдуть до Красногвардійського мосту крізь дощ. Як і 4 травня в Пулково. Несухі виходять святкування у «Зеніта» в цьому році.
19:00. Міст забитий. Набережна теж. Спрацював ефект натовпу. Перехожі, побачивши, що народ, напевно, не просто так стоїть, зупиняються і стоять теж. Раптом, щось видають? Підходять до поручнів. Чогось чекають. Задають питання оточуючим. «А, зрозуміло, – кивають. – Ну я теж за футболом стежу, ну не так щоб дуже сильно. У мене тато хворів, це так…». І т. д.
19:15. Вболівальники роздивляються сліди дощу в каналі і маленький човник ОМОНУ. Це найцікавіші об’єкти навколо. Корабля «Зеніту» все немає. А, ні, найцікавіші об’єкти – дві качки, які бояться підпливати до корабля Омону.
Корабель «Зеніту» запізнюється. Рідкісне невдоволення в натовпі. Пропливають теплоходи з туристами тролять присутніх, кричав у мегафон: «Зеніт – чемпіон!» Натовп починає радіти і кричати. Дешевий трюк
Явище корабля анонсує пісня We Will Rock You групи Queen. Народ порушується, забуває про дощ. З’являється корабель «Зеніту». Чемпіонам дощ не страшний, вони не ховаються під дах, всі в білому і кепочках, знімають те, що відбувається. Відбувається знімає їх.
Більшість стримані. Радіють, розмахуючи руками, кілька осіб. Більше за інших прагнуть Сердар Азмун і Роберт Мак. Браніслав Іванович показує каналу чемпіонський кубок.
Далі – шалене видовище для незацікавлених перехожих. По каналу пливе теплохід. По набережній з двох сторін паралельно біжать люди, намагаються обігнати корабель, один одного, перестрибують через клумби, кричать. Зупиняються, знімають корабель. Той пливе далі. Люди влаштовують божевільний забіг, порушуючи ПДР, пробігаючи перед гальмують машинами. Найстійкіші пробігли кілька кілометрів і цілком готові до «Випробуй себе».
Зенітівський корабель зупиняється. До нього наближається інший, з якого стріляють. Пірати? Ні, фанати «Зеніту».
Далі «Зеніт» поплив у бік Шереметьєвського палацу, де вже чекали натовпу вболівальників. Оцінити їх загальна кількість від Красногвардійського мосту до палацу неможливо – весь шлях по обидві сторони набережної раділи люди, хтось втік. Не було й одного квадратного метра без шанувальників чемпіонів.
Корабель «Зеніту» затримувався, вузька набережна Фонтанки заповнювалася. Люди почали переживати – куди подівся «Зеніт». Їм допомогли співробітники міліції, Омону і автобус з Росгвардией. З кожною хвилиною настрій исправников погіршувався. Незадовго до появи корабля вони пішли поруч на Шереметьєвський палац, «спресовуючи» пружну масу людей, роблячи її більш компактним. Переходити вулицю – не можна. До набережної – не можна. Деяких вболівальників підштовхують. Так що зенітівський корабель приплив якось непомітно. І гравці стрімко забігли в золотий автобус. Покричали разом з натовпом хвилин п’ять.
– Де Він? Дзюба де?! – злякано кричав хлопчик років п’яти.
І ось він з’явився під рев натовпу. З морозивом і в синьому перуці.
– Поділися морозивом! – крикнув хлопчик. Але тихо, соромливо. Дзюба не почув.
Може, образився капітан збірної, адже, якщо вірити натовпі, титул «бога футболу» перейшов іншому.
Автобус від’їхав. Люди знову побігли, розбризкуючи воду з однієї калюжі в іншу.
– Де купити дощовик? – це питання в натовпі чути частіше інших.
«Заболотний» і «Дощовик» – найпопулярніші запити запливу.
Далі – Палацова. На палацовій – Бєглов. Виголосив промову. Сергій Семак подякував і подарував т.в.о. губернатора м’яч. Стрілка В. О., мости, фаєри, крики і вода, вода, вода.
Потім зенітівці поїхали до фінальної точки – «Петровському». Там теж чекали фанати. Вже менше, ніж на інших точках. Не кожен подужає такої забіг. Але чекали. Співали, роздягалися. Адже напівголим в таку погоду легше. І чекали «Зеніт».
Територію «Петрівського» не відкрили. Золотий автобус зупинився в 700 метрах від уболівальників. Втомлені і промоклі футболісти пересіли в машини і роз’їхалися.
Втомлені і промоклі фанати продовжували співати і скандувати. Влаштовуючи вири і бризки.