Коли мова йде про косівському врегулювання, Сербії не варто очікувати від Заходу розуміння готовності хоч до якихось поступок, якими можна було б прикритися як фіговим листком. Таку думку висловив EADaily професор політології Університету в Баня-Луці і редактор зовнішньополітичної рубрики американського щомісячного видання Chronicles Срджа Трифкович, коментуючи ситуацію, яка склалася навколо політичного врегулювання косовського питання після зустрічі сербського керівництва з лідерами албанських сепаратистів у Берліні 29 квітня і озвучених пізніше нових претензій албанської сторони.
Нагадаємо, що за ініціативи лідерів Німеччини і Франції Ангели Меркель і Еммануеля Макронав кінці квітня в Німеччині відбувся саміт лідерів країн Західних Балкан, на якому питання статусу Косово обговорювалося в якості одного з головних. Президент Сербії Олександр Вучич по закінченні зустрічі, присвяченій косовського врегулювання, заявив, що Белград налаштований на діалог про майбутнє Косова, але це не означає, що він повинен просто виконати «список побажань» албанської сторони. Він нагадав, що єдиною умовою Белграда для відновлення діалогу з Пріштіною є скасування стовідсоткових мит на сербські товари, введених сепаратистським керівництвом краю у листопаді 2018 року. Тим не менше, констатував президент Сербії, «деяким мита важливіше діалогу». Після зустрічі в Берліні Вучич також заявив про провал його плану про «розмежування» з албанцями, так як проти нього виступили албанська сербська і громадськість, і, крім того, він не отримав відповідної підтримки міжнародного співтовариства.
Сербський експерт нагадав, що Олександр Вучич під час останнього виступу перед РБ ООН у Нью-Йорку в грудні 2018 року практично благав Захід дати йому хоч щось, за що можна було б вхопитися в пошуку компромісного рішення по Косово. Тим не менш, «імпровізована» зустріч у Берліні, яка «для Белграда була майже принизливої», тільки підтвердила те, що Захід глухий до проблем Сербії, вважає експерт.
«Вона була організована на швидку руку, поза всіх діючих механізмів Євросоюзу, з очевидним наміром поставити Вучича в положення „десять на одного“. Зовсім безглуздим було участь у цій зустрічі Дениса Звиздича, тимчасового голови Ради міністрів Боснії і Герцеговини. Без особливої потреби був запрошений і прем’єр Албанії Еді Рама, і цим албанська команда практично подвоїлася. Але в цей же час не були запрошені представники Греції, Угорщини, Італії, від яких можна було б очікувати, що вони з розумінням поставляться до сербської точці зору», — розповів Трифкович EADaily.
Тому, вважає він, зустріч у Берліні не була спробою конструктивно підійти до вирішення косовського питання або відновити діалог — це було символічне «театральна дія», в якому Вучичу була відведена роль ізгоя. За словами Трифковича, все те ж саме пізніше повторилося на регіональному саміті в Тирані, де перед самим початком зустрічі делегації Албанії та сепаратистського Косово провели переговори, а потім повідомили про бажання скасувати кордон і поставити на порядок денний питання приєднання до Косова так званої Прешевской долини (албанське назва для регіону, який в даний час охоплює територію південних сербських муніципалітетів Прешево, Медведжа і Буяновац).
«Я вважаю, що Вучич допустив велику помилку, коли прийняв рішення залишитися в Тирані. Він міг сказати: „Панове, якщо господарі цієї зустрічі допускають такі відкриті провокації, нам тут робити нічого“. І берлінський, і тірани формат безглузді, якщо в них беруть участь не тільки країни, які визнали незалежність Косово. Правда, в Тирані це формально не було так, тому що був запрошений і голова президії Республіки Сербської Мілорад Додік», — заявив сербський політолог.
На думку Срджи Трифковича, з точки зору реальної політики як «мистецтва можливого» і дипломатії як пошуку своєрідного modus vivendi протиборчих сторін можна констатувати, що Захід не пропонує абсолютно ніяких конструктивних рішень. «Албанська сторона може собі дозволити будь-яку провокацію, починаючи з введення мит і аж до формування власної армії, що є набагато більш серйозною проблемою, ніж мита. Торговельні обмеження можна скасувати одним розчерком пера, в той час як армія, якщо вона вже була сформована, стає постійно діючим інститутом», — зазначив він.
Експерт звернув увагу на той факт, що останнім часом косівська сторона навіть підняла ставки, прийнявши платформу для переговорів з Белградом, яка містить вимогу запросити від Сербії репарації за нібито 12 000 людських жертв і 20 000 зґвалтованих сербами албанок під час конфлікту в кінці 1990-х в Косово і Метохії. «Це, звичайно, дурниці, але вони означають, що албанська сторона загострює риторику, а тим самим і реальну ситуацію, і що вона менш готова до діалогу, ніж коли б то не було раніше. Навіщо їй погоджуватися на поступки, якщо кожен її крок, яким би деструктивним він не був, знаходить розуміння як у Брюсселя, так і у Вашингтона?», — задався питанням співрозмовник EADaily.
На думку Трифковича, в даний момент шансів на досягнення конструктивного рішення з косівського питання немає.
«Я не люблю термін „заморожений конфлікт“, але нерозумно продавати акції фірми в момент, коли вони низько котируються на ринку. Акції Сербії на західному ринку сьогодні дуже низько котируються. І тому не треба наполягати на необхідності досягнення якогось рішення в момент, коли з іншого боку ніхто нічого не пропонує: албанці загострюють свою риторику і вирішуються на нові провокації, а з Брюсселя, Парижа і Берліна надходять найгірші з можливих сигналів, і в цьому ми переконалися, спостерігаючи за імпровізованим цирком, який Макрон і Меркель організували в кінці квітня. Очевидно, що пошук компромісу марний. Треба відкласти рішення, зберегти статус-кво і дочекатися кращих часів», — припустив сербський експерт.
При цьому Трифкович вважає, що ці кращі часи могли б настати скоро, якби тільки Олександр Вучич використовував порівняльні переваги Сербії щодо Косово. «Тут насамперед я маю на увазі геополітичний коридор, який веде через територію Сербії в Європу. Якщо б він був частково або повністю заблокований, Косово повинно було б переорієнтуватися на трансадріатичний маршрут у бік Італії або на дуже дорогий і довгий шлях через Чорногорію і Хорватію. Це той „ядерний“ варіант, який Белград все ще має в своєму розпорядженні і який треба хоча б згадати як можливості. Якби ця можливість була реалізована, Косово перестало б функціонувати. Звичайно, ті, хто не хоче, щоб Сербія це робила, стверджують, що це спричинить за собою міжнародну ізоляцію і ризик нового іноземного військового втручання. Це не так. Якщо проаналізувати геополітичне положення Косово, можна припустити, що подібні кроки Сербії тут же викликали б поступки албанської сторони», — пояснив Трифкович.
Відповідаючи на питання EADaily, може Сербія, у якої немає можливості розраховувати на розуміння Заходу в питанні косовського врегулювання, покликати на допомогу Москви, політолог заявив, що на можливість участі Росії в переговорах Белграда і Пріштіни треба дивитися об’єктивно.
«Незважаючи на те, що мені особисто дуже хотілося б, щоб Росія повернулася і на Балкани, і в інші регіони в повному обсязі, на жаль, за останні три роки її позиції на півострові повністю ослабли. Мило Джукановичпровернул свою брудну гру навколо вступу Чорногорії в НАТО, в результаті чого фактично обвів Росію навколо пальця. У Греції Алексіса Ціпраса практично зламали, він ослаб фінансово, а отже, і політично. У Македонії Захід вдало змінив режим, привів до влади маріонетку, яка прискореним темпом поведе Скоп’є в Північноатлантичний альянс. Нереально очікувати інтенсивного російської присутності в Сербії після того, як в її безпосередньому оточенні Москва втратила свої позиції. Я це кажу, враховуючи реалії, для мене самого болісно міркувати про це, так як мені особисто дуже хотілося б, щоб було по-іншому», — сказав експерт.
«Якщо б російські розвідувальні структури і структури безпеки вчасно зрозуміли гру Міло Джукановіча, вони могли б його зупинити. Складно зрозуміти, як одному дрібному шахраєві вдалося так обдурити Москви. Тим часом Ціпрас, який викликав великі надії, до такої міри потрапив під західний вплив, що навіть вислав російських дипломатів. Також не забудемо аферу довкола „державного перевороту“ в Чорногорії і те, як нове керівництво в Скоп’є повністю схилилося перед Заходом і прийняв теорію про злоякісному вплив Росії на Балканах і втручання Москви у хід македонського референдуму про перейменування країни», — підсумував Срджа Трифкович.
