Індія: Російський Су-57 нікому не потрібен, а С-400 в Сирії провалився

71


Money Control запевняє, що Москва змушує Нью-Делі купити «сліпий» «Тріумф» в якості компенсації
Індійське видання Money Control звинуватило Росію в примусі Нью-Делі не тільки до безглуздого витрачання бюджетних коштів, але і до фактичного ослаблення обороноздатності країни. Військовий оглядач Абхиджит Айер-Мітра в розлогій публікації розповідає довірливим читачам про те, чому не варто купувати російську зенітно-ракетну систему дальньої дії С-400 «Тріумф». І чому Індії довелося піти на цей крок.
Індія півроку тому відмовилася від участі в проекті створення індійської модифікації російського винищувача Су-57. Тут обозревателю навіть не потрібно детально пояснювати причину відмови, і він обмежився твердженням, що цей літак «нікому не потрібен». Що коли він нарешті зможе літати, то стане вчорашнім днем на тлі прогресуючої світової, тобто американської, винищувальної авіації.
Ця відмова, продовжує Абхиджит Айер-Мітра, завдав серйозний удар по економіці Росії. У зв’язку з чим Москва зажадала, щоб Індія компенсувала ці втрати за рахунок придбання системи С-400. Яка, ясна річ, теж «нікому не потрібна». Тобто мало місце економічне примушення, яке дуже дорого обходиться Індії.
Після чого оглядач починає викривати С-400. Так, пише він, дальність перехоплення повітряних цілей вражає — вона досягає 400 кілометрів. Однак це дані з рекламних проспектів. Система показала себе у всій своїй красі» в Сирії, куди росіяни її встановили для оборони повітряного простору країни. І що в результаті? Жодне літака, який завдавав ударів по Сирії, С-400 не збила. Не перехопила жодної ракети, які були запущені з літаків, надводних кораблів і підводних човнів США, Великобританії, Ізраїлю та Франції. Та й взагалі система «сліпа» — вона навіть не бачила, тобто не виявила прольоту ракет в сирійському небі…
Аргументація така ж, як у найбільш зомбованих російських лібералів, а також у укропатриотов, забредающих в російський сегмент інтернету. Осудним людям і відомо, і зрозуміло, що завдання С-400 на російській базі Хмеймим — саме її захист, за межами авіабази застосування «Тріумфу» визначається політичними мотивами. Тобто наші військові не подряжались обороняти іранські бази на сирійській території, на які були спрямовані ракетні удари.
Правда, оглядач Money Control вбачає певну користь, хоч і мізерну, від використання С-400. Справа в тому, що з її допомогою можна буде протестувати французькі винищувачі «Рафаль», які закуповує Індія. Тобто з’ясувати, наскільки вони можуть виявлятися радарами С-400, на якій відстані, і великі шанси перехоплення цих літаків російськими зенітними ракетами. Це було б корисно в зв’язку з тим, що Китай використовує в своїй системі ППО саме ці системи, закуплені в Росії. Цілком логічно, оскільки Китай — головний геополітичний суперник Індії. Можна сказати, ворог номер два після Пакистану.
Цілком зрозуміло, що Money Control не звертає ніякої уваги на світову репутацію російської системи. Китайці, які будують потужну армію, орієнтуються саме на С-400. І ще 13 країн хотіли б її придбати. Серед них Саудівська Аравія, Єгипет, В’єтнам, Марокко, Катар… Так, саме Катар, який знаходиться в дружніх стосунках» з США. І до того ж має, по суті, необмежені кошти для закупівлі військової техніки. Ну, а Туреччина так навіть вступила в запеклу політичну і економічну війну зі Штатами за право володіти системою С-400.
Безсумнівно, у цій статті була якась надзавдання. Тобто спонукальний мотив, щоб «відкрити людям очі». Можна небезпідставно припустити, що в цій публікації зацікавлена американська компанія Raytheon, яка виробляє ЗРК Patriot. А також Lockheed Martin, випускає ЗРК THAAD.
Досить пригадати недавню історію викручування рук Туреччини Вашингтоном у зв’язку з купівлею С-400, щоб побачити схожість ситуації. Спочатку йшла дискредитація російської системи. Потім Анкарі запропонували замість С-400 придбати Patriot. Отримавши відмову, запропонували більш потужне, але функціонально обмежена зброю — THAAD. Даний комплекс призначений для перехоплення балістичних ракет, але з аеродинамічними цілями типу літаків і крилатих ракет справляється вкрай погано. Тут турки думали зовсім недовго, оскільки не могли зрозуміти, хто їм може загрожувати нальотом балістичних ракет. Адже не соратниця ж по НАТО — Греція.
Проглядається і другий сюжет. Почавши з вкидання цього пробного каменя, Індія, за що склалася в цій країні традиції, намагається збити ціну на С-400. Ця тактика Нью-Делі використовується часто-густо. Але ні до чого хорошого вона не приводила. Типова маркетингова технологія східного базару, коли покупець і продавець погоджуються, шумлять, розходяться, знову сходяться, і ще голосніше шумлять, знову розходяться…
Найбільш яскравий приклад згубності такої тактики — триває вже майже 20 років тендер на масову закупівлю 126 середніх винищувачів. Причому там є одне важливе для Індії умова — літак повинен передаватися з технологіями, щоб можна було б налагодити серійне виробництво в Індії в відповідності з принципом «Made in India».
Нещодавно був досягнутий перший результат, зовсім несподіваний. У зв’язку з чим опозиція, пригрозивши судом, звинуватила уряд в корупційній угоді. У французів закупили 36 важких винищувачів «Рафаль», пообіцявши заплатити за кожен 200 млн. доларів, що є абсолютно позамежною ціною. При цьому ніяких технологій французи не передають.
Ту ж карту вони розіграли з Су-57. При цьому повідомили, перед тим як грюкнути дверима, може бути, ми у вас і купимо цей літак, коли він буде готовий і підтвердить свої характеристики. Треба сказати, що такий блеф дуже небезпечний. Індія може взагалі залишитися без винищувача п’ятого покоління. У той час як з великою часткою ймовірності можна припустити, що Китай оснастить Пакистан «пятерочниками». Адже Китай робить один з двох своїх винищувачів п’ятого покоління орієнтованим, насамперед, на експорт.
Те ж саме може статися і з індійськими засобами ППО/ПРО. Більш того, Індія вже зараз суттєво програє в цій області не тільки Китаю, але і Пакистану. Єдине, чим можуть похвалитися Нью-Делі — протиракетним комплексом Ashwin Advanced Air Defence (AAD), призначеним для позаатмосферного перехоплення балістичних ракет. Що ж стосується боротьби з аеродинамічними цілями — літаками і крилатими ракетами, — то тут все дуже скромно. Є власний ЗРК малої дальності «Акаш», а також радянські комплекси «Оса» і «Нева». І у віддаленій перспективі може з’явитися ізраїльський ЗРК малої дальності Spyder.
У той же час ППО Пакистану динамічно розвивається за допомогою підтримки Пекіна. Рік тому Китай почав поставляти в Пакистан комплекси середньої дальності HQ-16. Цілком зрозуміло, що це партнерство буде продовжуватися і далі. І Ісламабад цілком може дочекатися клону нашого «Тріумфу». Власне, і зараз китайці можуть ощасливити пакистанців комплексами HQ-9 з дальністю перехоплення до 200 кілометрів. Можуть вони перехоплювати і балістичні ракети. Даний комплекс був розроблений на основі ЗРК С-300.