Як протистояти інформаційної агресії

1


Росія в інформаційній війні знову запізнюється з мобілізацією
Наявність проникнення західних, переважно американських інформаційних структур в Росію, в останні два роки стало настільки очевидним фактом, що не помічати цього далі означає не приймати всерйоз зростаючої загрози державного перевороту. Процес адаптації закінчений, і иноСМИ перейшли до фази активних дій відкрито політичного характеру. По суті, перетворюючи свої регіональні відділення в «штаби революції» і в тестовому режимі відпрацьовуючи майданні технології.
І не праві ті, хто каже, що якщо б не побудували паркан, не вивели бритоголових бойовиків, не заарештовували б понад необхідного активістів, то локальна проблема залишилася б такою і не переросла б у федеральну.
Події навколо протестів в Єкатеринбурзі по темі муніципального рівня, що придбали федеральний резонанс завдяки американському медіа-холдингу Херст Шкульов показали: ми не контролюємо свій інформаційний простір. Акції громадянського протистояння, спровоковані через соцмережі американськими бійцями інформаційного фронту в Росії, ставлять перед усім суспільством проблему захисту від подібних атак
Велика частина інформаційної порядку для іноземних ЗМІ в Росії робиться в регіонах. А регіони, як показали минулі вибори – це краю неляканих і часом недалеких бюрократів. Багато з них геть позбавлені навичок побудови каналів адекватних соціальних комунікацій.
Простіше кажучи, випадки, подібні екатеринбургскому скандалу, повторяться в майбутньому ще не раз і не два. Ось поле, де інформаційні приводи для роздування майданів просто купами валяються під ногами. І повз них не пройдуть, можна бути впевненими.
З появою агресії виникла проблема опору. З’ясувалося, що у російських ЗМІ форми інформаційного протистояння неадекватні формі іноземного інформаційного вторгнення. Є безліч розрізнених великих і малих інформаційних ресурсів, але немає вираженого спеціалізованого інформаційного центру, здатного консолідувати порядку і координувати мережі в регіонах.
Протистояння американської інформаційної агресії Росії має будуватися за проектним принципом. Повинна бути створена серія проектів, кожен з яких був би спроектований як окремий процес, де всі ланки взаємодіють та підсилюють один одного.
Потрібно створити в Москві спеціалізований медіа-центр для протидії прозахідної журналістики в Росії. Це не «полювання на відьом», як закричить вся п’ята колона, а адекватна реакція на вторгнення. Цей центр повинен провести інвентаризацію всіх іноземних медійних ресурсів, діючих у російському інформаційному просторі в інтересах іноземних держав і їхніх політичних кіл.
Іншими словами – виявити всіх агентів впливу і назвати їх поіменно. При цьому не обмежуватися тільки іноземними ЗМІ, а пройтися по всій п’ятій колоні в Росії. Розкрити їх зв’язку, засновників, внутрішніх лобістів і ресурси підтримки.
Весь виявлений масив даних повинен стати предметом широкої публічної громадської дискусії, ініційованої медіа-центром. Іноземним медіа-холдингів, свившим в Росії затишні гнізда для провокацій і вербовок, потрібно створити неможливу атмосферу.
Необхідно підвищувати градус інформаційного протистояння навколо них, формувати негативний фон, на якому їх бренд стане сприйматися негативно. Професійні піарники знають, як це зробити, і зроблять, якщо отримають замовлення.
І він повинен вчинити саме не від держави, а від російської громадськості, від приватних російських великих і малих компаній. Потрібно створити фонд у вигляді НКО для підтримки боротьби з інформаційними структурами, практикуючими технології підриву державності і підштовхуючими переклад політичного процесу за рамки правового поля.
Їх треба завалити серіями інформаційних атак прямого і непрямого характеру. Вони повинні потрапити в бойкот і в облогу, почати втрачати довіру, гроші і аудиторію, їх ринок потрібно відгризати по частинах всіма доступними способами, від відкритих петицій до судових позовів і масових пікетів. Арсенал піару неосяжний і здатний на вигадку.
Сам медіа-центр повинен стати точкою збирання сил вітчизняної журналістики, здатної засобами піару і контрпропаганди боротися з порядком, нав’язаної проамериканськими інформаційними холдингами і медіа-групами.
У своїй роботі створений медіа-центр може спиратися на наявні інформаційні агентства та електронні ЗМІ, що протистоять новим технологіям боротьби з російською державністю. Модеруючи дискурс і проводячи активні інформаційні акції, центр зможе бути таким собі неформальним координатором для незалежних ЗМІ, залишаючись для них певною мірою консолідуючою платформою і дискусійним майданчиком.
Політика центру повинна бути не реактивної, плентається за подіями, а проактивного, нападниці, безкомпромісною. Останнє, чим повинен бути стурбований такою медіа-центр – це політкоректність і толерантність. Гасло «як би чого не вийшло» для місії центру абсолютно непридатний.
Це не означає, що повинні використовуватися брудні інструменти чорного піару: публікуватися наклепницькі вигадки, неперевірені матеріали, чутки, фальшиві новини, радикальні оцінки і підбурливі заклики.
Ні, центр повинен працювати строго на фактичній достовірному матеріалі, якого в реальності предостатньо і який досі або не відображений в ЗМІ, або розсіяно по інформаційній периферії, або збудований у вигляді точкових атак, ніяк не з’єднаних в єдину інформаційну стратегію контрпропаганди.
Протистояння ідеї створення такого центру може бути багато в чому обумовлено небажанням поміркованої частини нашої політичної еліти загострювати конфлікт із Заходом. Зараз такий мотив вже не може бути визнаний обґрунтованим. Центральні ЗМІ вже не справляються з новою формою інформаційної війни, коли використовуються численні нові канали комунікацій, консолідовані в системи на зразок моделі PESO.
З цією моделлю вже працюють корпоративні піарники і маркетологи, але її не використовують ЗМІ. PESO –це інтегрована концепція піару, коли створене повідомлення проводиться по різних каналах, які задіюються в потрібному місці в потрібний час. Окремі повідомлення формуються у контент, що підходить для різних ЗМІ, що дозволяє здійснювати єдину інформаційну стратегію. При цьому є можливість визначати ефективність кожного каналу окремо і всієї їх сукупності в цілому. Іноземні ЗМІ в Росії працюють саме так, але не працюють вітчизняні ЗМІ.
Пасивність – найкращий шлях до поразки. Нам оголошена війна, а війни виграються наступом, а не обороною.
Напрямком діяльності центру має стати проведення семінарів, відкритих слухань, круглих столів та прес-конференцій з проблем іноземній підривної інформаційної експансії, випуск прес-релізів, опитувань громадської думки, репортажів, статей та аналітичних матеріалів.
Весь комплекс заходів антикризового піару повинен почати здійснюватися стосовно діяльності таких структур, як Херст Шкульов, тому що єкатеринбурзький конфлікт – це самий справжній криза, і реакція на нього повинна бути реакцією на кризу. І створюваний медіа-центр з протидії американської інформаційної загрози повинен стати повноцінним антикризовим штабом, точніше, штабом антикризового піару.
Якби таке сталося в сфері ППО, країна давно перейшла б на надзвичайний стан. Треба не боятися цього слова і не ховати голову в пісок, а вимовляти його багато разів, поки суспільство не усвідомлює серйозності того, що відбувається. У холдингу Херст Шкульов Медіа 11 мільйонів лояльних передплатників, до вух і мізків яких протоптана доріжка через найрізноманітніші інформаційні канали. І такий холдинг в Росії не один.
У той же час у російських ЗМІ немає ніяких рівноцінних компенсаторних механізмів з нейтралізації цього впливу. ОМОН і Росгвардия в даному випадку не підходять, пожежі потрібно не гасити, а запобігати. Треба йти назустріч загрозу, а не тікати від неї.
Потрібно особливо підкреслити: пропонований до створення Московський медіа-центр по боротьбі з іноземної підривної журналістикою не має ніякого відношення до боротьби з лібералізмом як світоглядом. Боротьба йде виключно з підривними акціями іноземних агентів проти російської державності, хоч би на якій ідеологічній основі така боротьба здійснювалась.
Дії російських ЗМІ, які борються з іноземними холдингами, зараз нагадують стихійне партизанський рух без єдиного штабу, тоді як супротивник застосовує професійний спецназ за підтримки армії і єдиного штабного управління.
На війні як на війні, і першим кроком до перемоги є усвідомлення того, що війна почалася, а світ кінчився. Другим кроком є оголошення загальної мобілізації. Третім кроком буде формування підрозділів і їх озброєння. Четвертим кроком буде висновок сформованих підрозділів на лінію фронту.
Ось ті фази, на які ми відстаємо від наших ворогів. Вони це давно вже зробили, а ми поки не приступали, ведучи прикордонні битви силами прикордонних заслонів і повільно відступаючи в стратегічну глибину.
Противник знову випередив нас у мобілізаційного розгортання, і зараз стоїть завдання відновлення втраченого управління військами. Осмислення проблеми сталася в Єкатеринбурзі саме в таких термінах допомагає зрозуміти, що відбувається, і приступити до правильних дій. Відступати нікуди, позаду Росія.