Чому фінська вівчарка виглядає досить мило? Це ж вівчарка – та сама колись пастуший собака, яку тепер використовують у силових структурах. Така волохата небезпека. Прямо як збірна Фінляндії з хокею.
З самого початку турніру фіни були однією з тих рідкісних команд-фаворитів, хто не робив ставку на цікавий хокей. У канадців, американців, шведів, росіян і всіх інших були зірки з НХЛ, які можуть з зав’язаними очима віддати передачу за спину на порожні ворота лівою рукою за праву ногу. У фінів було тільки два гравці з кращої ліги світу, так і ті швидше блукають між НХЛ і АХЛ. Так що Юкка Ялонен, який давно зіпсував стосунки з головними зірками нації, зробив ставку на внутрішні ресурси. Фактично він замкнув команду на базі і почав натаскувати «фізику». Прямо як Олег Знарок, доводивший до фіналу плей-офф незвездный ХК МВС або брав Кубок Гагаріна з не більш іменитим московським «Динамо».
У збірної Росії про такому рідному і дієвому підходу фінів прекрасно знали. Під час передматчевої прес-підходу Ілля Воробйов кілька разів наголосив, що в такій підготовці і криється сила фінської команди. Тільки от подолати її не змогли.
По суті, вперше на турнірі зі збірною Росії не стали відкрито битися в хокей. Фінляндія просто бодалась, благо судді вирішили трохи завищити планку вилучень. У підсумку фіни лише з великим задоволенням тікали в дуже жваві і швидкі контратаки, майже повністю уникаючи позиційних атак. При цьому і збірна Росії перевагою володіння шайбою не володіла. Зіркових нападників вміло зустрічали вже на вході в зону або вичавлювали за синю лінію.
Краще в цей раз з роллю ведучої справлялася трійка Євгенія Кузнєцова. Ні, це не Олександр Овечкін згадав, що він кращий снайпер світу. Кирило Примх набрався впевненості і почав брати гру на себе. Виходило гарно й потенційно небезпечно. Але, як нескладно здогадатися, без закинутих шайб.
В цьому була головна проблема збірної Росії. Гарні переклади не виходили, хитрі кидки Кузнєцова в ближню «дев’ятку» Кевін Ланкинен відбивав, а клацання з більш дальньої дистанції відображав в сторони. І ось тут «Червона машина» недопрацювала. Фінський кіпер потенційно роздав стільки покинутих з добивання шайб, але не було навіть спроби другого кидка. По-перше, фіни забарикадували свій «п’ятак», не пускаючи туди нікого. По-друге, у збірної Росії не виявилося гравця, готового хоча б спробувати втрутитися в цю купу. Все дуже елітні снайпери з хитрою передачею, а свого Антілли от не знайшлося. Хоча Знарок адже заповідав.
Може бути, варто було пропустити раніше. Тоді б і фіни щільніше притиснулися до воріт, і наші отримали можливість на тривалий і планомірне знищення суперника. Вийшло б – питання відкрите. Але шайбою за десять хвилин до кінця фіни приголомшили збірну Росії.
Запасного плану не було. На фінальний штурм вийшло шестеро нападників, і вспыли всі ті ж проблеми, що і у більшості з п’ятьма форвардами. По-перше, нікому нормально закрити зону – ось з-за Овечкіна втрачаємо півхвилини від штурму. По-друге, всі люблять і вміють возитися з шайбою, але вона тільки одна. Ось і не зрозуміли форварди, яку ж їм у результаті розігрувати комбінації. Лише ближче до фінальної сирени зуміли щільніше притиснутися до фінським воріт і змушувати гравців суперника вивалюватися з обороняється п’ятірки. Часу не вистачило дотиснути.
Що тепер буде з тренерським штабом – питання цікаве і заслуговує окремого обговорення. Поки ж можемо тільки зазначити, що чудово грав Андрій Василевський. Єдиний, мабуть, в матчі з Фінляндією, до кого взагалі ніяких питань немає. Тільки от Вася програв вже четвертий півфінал у формі збірної.
