«Слюсар Гоша» був американським шпигуном

331

Гоша адже не схожий на лопуха або ідіота. Навпаки, він справляє враження дуже розумної людини.

«Москва сльозам не вірить» – фільм багатоплановий, з безліччю алюзій на різні моменти пізньорадянської життя. Але найбільш незвичайний персонаж там, викликає найбільше запитань у уважного глядача — це так званий «слюсар» Гоша. Він настільки дивно поводиться у фільмі, часом його вчинки настільки нелогічні і невмотивованими, що я задався питанням: чому? І ось яку відповідь я знайшов.У кадрах фільму миготить безліччю цікавих деталей радянської житті 70-х років. Одна з таких деталей – квартира, в якій живе Катя Тихомирова. Вірніше, вже не Катя, а директор фабрики і депутат Моссовета Катерина Олександрівна. І не стільки квартира, скільки сам будинок.Гоша самим дивним чином не помітив, що сподобалася йому «проста робітниця» живе в елітному будинку на Мосфільмовскій вулиці. Навіть припущення, що Катерину висунули про профспілковій лінії, не давало їй прав на ці хороми. От зверніть увагу на такий кадр:
«Слесарь Гоша» был американским шпионом
Вам нічого не здається тут дивним? Ось і технар Гоша нібито не помічає, що біля під’їзду будинку припаркований “Мерседес”. Ну так — в 70-ті роки в Москві мерседеси ж стояли в кожному дворі. Он він, цей “мерседес”, за спиною Гоші. А ще в кадр потрапили дві чорні Волги. Це теж важлива деталь — в СРСР автомобіль Волга продавався населенню дуже обмежено, в основному старшим офіцерам і великим керівникам, а чорного кольору — взагалі нікому не продавався, всі Волги чорного кольору йшли тільки в державні гаражі, возити начальників.Невже Гоша не знав, що в будинках, в яких живуть працівники заводу невисокого рівня – він сам визначив рівень Катерини як майстра, не більше – не живуть власники «Мерседесів». І в гості начальники на Волгах туди не приїжджають. Або Гоша помітив тільки червоний запорожець, а «Волги» упустив? Будь москвич, побачивши будинок, біля якого стоять мінімум дві чорні «Волги» і «Мерседес», відразу зрозумів, що ой які непрості люди живуть у цьому будинку. Але розумний Гоша цього начебто не помітив.А ось кадр з фільму, де зображена сцена, в якій Гоша нав’язує в гості до Каті. До речі, цей нібито «слюсар-інтелігент» Георгій Іванович чомусь страждає втратою пам’яті – він вже забув, що ще в електричці обчислив відсутність чоловіка у Каті, і в цій сцені робить нове припущення: «Ти посварилася з чоловіком і хочеш з допомогою його провчити?» (до всього іншого Гоша був конспирологом!). Але в даному випадку нам пам’ять Гоші не важлива. Нам важливі аналітичні здібності і знання життя. Отже:
«Слесарь Гоша» был американским шпионом
Бачимо, що Катя живе в багатоповерхової башти з жовтої цегли. За сучасними мірками ці будинки виглядають абсолютно звичайно. Однак у 1979 році тренований погляд москвича відразу впізнавав елітні будинки поліпшеного планування для вищого партійного і державного апарату. Звичайно, з жовтої цегли в СРСР будували не тільки елітні будинки, іноді навіть горезвісні хрущовки клали з жовтої цегли, а в 60-х хрущовки «наростили» до 9 поверхів. Але це все для «звичайних роботяг». Для еліти будували інакше. Справа була зовсім не в цеглі, а у внутрішній плануванні. Так і зовні, по оздобленню балконів, та навіть за характерним скляних дверей під’їзду, будь москвич відразу побачив би, що будинок, в якому живе Катерина – це будинок «не для простих».Елітні цегляні будинки для партійних і державних бонз почали будувати десь в кінці 60-х, а вже в 70-му точно. Такі будинки можна побачити, наприклад, в районі Арбата на Сивцевом Вражку. Пройшовшись по цій вулиці тільки з кількості меморіальних дощок на цих будинках можна зробити висновок, якого рівня люди тут жили (там жили маршали, письменники тощо).Не дуже відомий був мікрорайон таких елітних (за радянськими мірками) будинків в районі метро «Проспект Вернадського». Народна чутка стверджувала, що це були будинки для співробітників КДБ СРСР. Судячи з усього, саме в цьому мікрорайоні живе Катерина Тихомирова. У всякому випадку за представленим кадру можна зробити висновок, що це явно не центр Москви.
«Слесарь Гоша» был американским шпионом
Крім того, саме в районі проспекту Вернадського проводиться відомий фіктивний день народження Гоші, на якому кандидати наук і доктора співають йому дифірамби.Або ось Гоша, зайшовши в квартиру до Катерини, починає її вивчати. Далі він буде бувати в квартирі часто, і зможе з нею докладно ознайомитися. Але незважаючи на дуже хорошу за радянськими мірками обстановку, він все одно нібито продовжує думати, що перед ним звичайна «майстер з заводу».Дивно, чи не правда? Гоша адже не схожий на лопуха або ідіота. Навпаки, він справляє враження дуже розумної людини. Та й працює він в якомусь НДІ, можливо навіть секретний, куди дурнів не беруть. А різні кандидати і професора підтверджують, що Гоша дуже розумний і тільки завдяки його допомозі вони захищають свої дисертації. Але найбільш очевидних речей, які були відомі і зрозумілі кожному москвичеві, Гоша нібито не помічає. Щось тут не так.А чи не є ключем до всього саме робота Гоші? Припустимо, що насправді він був американським шпигуном. Тоді його біографія стає більш логічною. Він розповідає про свою колишню дружину, яка його кинула. А що, якщо ніякої дружини і не було? Якщо це шпигунська легенда? А як він вправно поквитався з бандою хуліганів — не просто побився, а буквально розметав їх всіх спеціальними прийомами. Тут все вірно – шпигун і повинен добре володіти прийомами рукопашної боротьби. А його вічно коректна манера мови і явно не радянський імідж? Багато ви бачили слюсарів, нехай і висококласних, в костюмах-трійках? А ось Гоша ходить в такому. Так що цілком очевидно, що він шпигун, і звичайно ж, американський шпигун. А який ще? Він був покинутий в СРСР і проник у військовий секретний НДІ. Причому як спритно все повернув – всі професори та кандидати без нього як без рук, тобто він має можливість цілком легально знайомитися з їх дисертаціями і, таким чином, знати останні новини радянської військової науки. Спритний, шельма. І тоді стає очевидним, чому він нібито не помічає очевидних для радянських людей речей, зокрема того, що Катерина веде себе і живе як дуже високопоставлений начальник. Та все він помічає, і прекрасно знає, хто така Катерина — просто саме її він і розробляє. А що відбувається з Гошею, коли він нібито «раптом дізнається, як обмішурився» (ну тобто коли далі стає неможливо грати не помічає очевидні речі дурника-слюсаря)? Ви думаєте, він йде в запій, як це показано у фільмі? Так нітрохи не бувало. Він просто зрозумів, що був на грані провалу, і вирішує зачаїтися на час, почекати, симулював запій. Те, що це не запій, і Гоша взагалі ці кілька днів не пив – очевидно. Коли за ним приходить посланець Катерини, Гоша наливає йому склянку, далі вони нібито п’ють, і в підсумку посланець впивається в зюзю. А сам Гоша, коли вони приїхали в Катерині – чому-то тверезий як скельце, підтягнутий і напевно навіть дорогим парфумом пахне.Так не буває, щоб чоловік кілька днів пив гірку, а потім раз — і як огручик, хоч в космос запускай. Так буває, якщо насправді він не пив. Просто зв’язувався з центром і просив скоригувати завдання у зв’язку з нововиявленими обставинами. Он, подивіться, що у нього там на тумбочці стоїть, поряд з якою-то електронікою:
«Слесарь Гоша» был американским шпионом
Думаєте, це друкарська машинка? Навіщо слюсареві друкарська машинка? Очевидно, що це хитрий шпигунський девайс, шифратор, щоб передавати шифровки в ЦРУ. А книг навіщо стільки? Думаєте, це тому, що він начитаний? Нітрохи не бувало. Все хитріше. Шпигуни зазвичай шифрують свої повідомлення за допомогою ключа у вигляді якоїсь фрази з якоїсь певної книги. Але ж не покладеш ж єдину книгу з ключем на саме видне місце. Так її легко можуть знайти під час обшуку (якщо допустити провал). Найкраще – заховати її в купі інших книг. Швидше за все шпигун Гоша, коли його закинули, купив собі купу випадкових книг і звалили у себе вдома. Он, деякі навіть у зв’язці лежать, тобто Гоша їх не читає. А десь серед цього оберемка лежить єдина книжка, в якій на якійсь сторінці в якомусь абзаці міститься ключ.Ці кілька днів Гоша витратив на те, щоб передати в ЦРУ нові дані і дочекатися відповіді. ЦРУ звичайно ж сказали, щоб він увійшов у сім’ю Катерини остаточно. Цілий директор хімічного комбінату! Так що шпигун Гоша чекав лише зручної нагоди, щоб «змінити гнів на милість» і знову втертися в Каті. А тут і посланець Катерини до нього завітав – ще одна удача.Залишилося тільки з’ясувати, як по справжньому звали слюсаря Гошу. А тут і з’ясовувати нічого. Шпигунові дали його справжнє ім’я, бо звати його Гоша, Георгій, тобто Джордж. Це тим зручніше, що шпигунові легше відгукуватися на своє власне ім’я, ніж на чуже.Ось так працювали американські розвідники на території СРСР. Що і розповів світу режисер Володимир Меньшов. Американцям так сподобалася ця історія, що вони дали цьому, звичайному загалом, за світовими мірками, фільму — свого «Оскара». Відразу, відразу мені був підозрілий цей «умілець»!