Агітатор в навантаження…

17


Сучасному росіянину непросто відстояти поширена думка про те, що в СРСР жили самі читають люди на землі. У нашому невеликому будинку газети і журнали у своїх поштових скриньках сьогодні не чекає ніхто. Зовсім інша справа було чверть століття тому, коли у країни «розвиненого соціалізму» був статус «найбільш читаючою»…
Щоб вирішити, які видання виписувати на майбутній рік, перед початком передплатної компанії збирався сімейна рада. По-перше, кожен хотів вибрати для себе що-небудь цікаве, а по-друге, потрібно було співвіднести з бюджетом сім’ї.
“Агитатор” в нагрузку…
Батьки виписували «Известия», «Аргументи і факти» і «Рязанську тиждень», де друкувалася телепрограма та інформація «місцевого значення». А ще перебувало в поштовій скриньці місце для таких чудових журналів, як «Навколо світу», «Наука і Життя», «Вогник».
“Агитатор” в нагрузку…
Зауважу, що ці та ряд інших журналів («Роман-газета», «Іноземна література», «За кермом») були лімітованими, тобто на всіх охочих не вистачало. Нерідко на підприємствах і в організаціях влаштовувалися жеребкування, де розігрувалася передплата на «дефіцит». І ще один момент. До деяких особливо популярним виданням покладалася «навантаження» у вигляді партійних журналів типу «Агітатора». Їх відразу ж, не читаючи, складали в пачки і перев’язували мотузкою, щоб потім здати на макулатуру…
“Агитатор” в нагрузку…
Нам з сестрою в різні роки виписували журнали «Веселі картинки», «Мурзилка», «Піонер», «Вогнище», «Юний натураліст», «Ровесник», «Кругозір», «Студентський меридіан» та ін. На газету «Піонерська правда» підписували централізовано, в школі, причому в обов’язковому порядку. Але ми і не пручалися – вона була хоч і «ідейної», але не нудною.
“Агитатор” в нагрузку…
Саме туди, на наполегливе прохання улюбленого діда, я, п’ятикласниця звичайної школи, відправила одного разу свої вірші. Через якийсь час з редакції «Піонерки» прийшов лист, де пояснювалося, що вірш мій надрукувати не можуть з такої-то причини (не пам’ятаю, який саме). І було мені зовсім не прикро, а приємно: виявляється, в Москві серйозні редактора наші листи читають!
“Агитатор” в нагрузку…
Досить довго улюбленим журналом у нас був «Юний натураліст», де друкувалися цікаві і дуже пізнавальні статті про різних тварин, комах, рослини, явища природи і пр. і пр. Ми його від кірки до кірки прочитували! Про те, щоб викинути улюблений журнал, і мови не йшло, всі номери складалися на полицю комори. І, як виявилося, не марно: через якийсь час їх із задоволенням читали наші діти.
“Агитатор” в нагрузку…
Ставши дорослішою, ми переключили свою увагу на журнал «Ровесник». Там можна було знайти інформацію про «закордонье»: які фільми там дивиться молодь, яку музику слухає і у що одягається. Дехто з знайомих дівчат вирізав з «Ровесника» фотографії популярних артистів і вклеював їх у свої «щоденники» упереміж з віршами про кохання і вірності…
У 1989 році «Ровесник» надрукував роман Ді Снайдера «Курс виживання для підлітків». Це був справжній бенц! Повчальні мемуари патлатого американського рокера читали запоєм, передаючи журнал з рук в руки в суворій відповідності з утворилася чергою…
“Агитатор” в нагрузку…
«Комсомольську правду» спочатку ми виписували за наполегливою рекомендацією організації, чиїм друкованим органом була газета. А потім – просто тому, що подобалась. Звичайно ж, не своїми «політично грамотними» передовиця або звітами зі з’їздів, пленумів та конференцій!
Були там статті просто суперцікаві! Пам’ятайте, наприклад, «Тайговий тупик» Василя Пєскова? Вся країна із завмиранням серця вчитувалась у рядки цього захоплюючого трилера про тайговій життя сім’ї старовірів Лыковых.
“Агитатор” в нагрузку…
А 11 квітня 1982-го, після тріумфального концерту «Машини часу» в Красноярську, в «Комсомолці» вийшла публікація під назвою «Рагу з синього птаха».
«У всі часи знаходилися эстетствующие виршеписцы, що живуть поза часом. Однак від смаку літературщиною до цинізму один крок», – обурювалися письменник Віктор Астаф’єв і кілька красноярських діячів культури.
Пісні, які сьогодні називають «класикою радянського року», були розцінені як «…смутні, жовчні мріяння, навмисний відхід у безпредметна бурчання». Відверта «заказуха» зіграла свою роль: на кілька років творчість всіх радянських ВІА потрапило під пильну увагу цензури…
“Агитатор” в нагрузку…
ТІЛЬКИ ЦИФРИ
5275 журналів та інших періодичних видань випускалося в 1984 році в СРСР, з них:
1553 журналу виходило на 46 мовах народів СРСР і 24 журналу– мовами зарубіжних країн.
13 млн примірників – тираж профспілкової газети «Праця», найбільший в СРСР.
8 млн примірників – тираж газети «Піонерська правда».
“Агитатор” в нагрузку…
Олена Рябикова