100 років тому, 25 травня 1919 року, на Красній площі відбувся перший парад загонів Всевобуча — курсів загального військового навчання. Свято поклав початок низці фізкультурних парадів — видовищних спортивних заходів, організованих більшовиками.
У програму військового навчання фізпідготовка була включена як засіб оздоровлення і фізичного виховання народу. Курси Всевобуча зобов’язане було проходити все чоловіче трудяще населення радянської Росії у віці від 18 до 40 років. Жінки і підлітки-допризовники могли навчатися на курсах добровільно.
Оскільки створення «нової людини» радянська держава вважало однією з головних своїх завдань, це передбачало і формування нової побутової культури, а фізична культура, крім військової складової, була її важливим елементом.
«Мускул свій тренуй»
У 1920-ті — на початку 1930-х років фізкультурні ходи і паради проводилися нерегулярно, як правило, у зв’язку з великими подіями та пам’ятними датами. Так, у червні 1924 року у Москві з розмахом пройшло грандіозне фізкультурно-театралізоване дійство на честь V конгресу Комінтерну. У святкових заходах на Воробйових горах брало участь близько 7 тисяч фізкультурників, піхотні і кавалерійські частини, духові оркестри, десятки тисяч глядачів.
Крім самих спортивних змагань та урочистого маршу їх учасників тут проводили і нові обряди: «октябрины» замість хрестин, на яких делегати конгресу не тільки були присутні, але й брали в цьому процесі безпосередню участь.
У серпні 1928 року на московському стадіоні «Динамо» проходила Всесоюзна Спартакіада, присвячена прийняттю плану першої п’ятирічки. Вона відкрилася парадом на Червоній площі, в якому брало участь близько 30 тисяч фізкультурників з усіх кінців СРСР.
Під час Спартакіади провели водно-спортивне свято на Москві-річці, влаштували інсценізацію «Всесвітній Жовтень» з кількома тисячами учасників. Студенти-фізкультурники показали нові спортивні ігри: пушбол, футбол, піонербол та інші. А закінчилося свято хоровим співом, декламацією віршів і танцями.
Спартакіада 1928 року.До організації цих дійств залучали професійних сценаристів, режисерів, художників, композиторів. Паради фізкультурників збирали велику кількість глядачів і користувалися популярністю не меншою, ніж військові паради. Люди із задоволенням милувалися гімнастичними вправами, складними спортивними пірамідами і тим, як учасник театралізованої вистави в образі робочого лупить молотом по циліндру іншого учасника, який проклятого капіталіста.
Однак і самі по собі ходи фізкультурників розглядалися їх організаторами не тільки як шоу і засіб пропаганди здорового способу життя, але і не менш дієвий засіб патріотичного виховання та військової підготовки населення.
Невипадково поет революції Володимир Маяковський закликав: «Мускул свій, подих і тіло тренуй з користю для військової справи».
В 1931 році в країні з’явився спортивний комплекс «Готовий до праці і оборони СРСР». Для отримання значків ГТО потрібно було здати нормативи різного ступеня складності в залежності від вікової групи.
Крім суто спортивних дисциплін (бігу, стрибків, підтягування на перекладині), нормативи ГТО включали в себе пересування в протигазі, метання гранати та інші військово-прикладні вправи.
Бути значкистом ГТО вважалося престижним. Тільки з 1931 по 1941 роки понад 6 млн чоловік здали норми цього комплексу.
«100 грам за фізкультуру»
З 1931 року фізкультурні паради стали проводити щорічно в Москві та Ленінграді, а потім — і в інших містах СРСР. Причому не тільки влітку. У 1934 році в зимовому параді ленінградських фізкультурників брало участь близько ста тисяч (!) лижників, ковзанярів і хокеїстів. На московському спортивному святі 1935 року Сталін був названий кращим другом піонерів.
В наступному році відбувся знаменитий довоєнний парад. Це був перший Всесоюзний парад з десятками тисяч учасників з усіх союзних республік і всіх спортивних товариств. Колони боксерів несли на плечах ринги, на яких в цей момент йшли бої.
Фізкультурники спортивного товариства «Спартак» розстелили на Червоній площі величезний повстяний килим, який перетворив її на стадіон, і на цьому стадіоні демонстрували показові легкоатлетичні виступи і гру в футбол. Спортивний жердину миттєво перетворювався в золотий колос або древко червоного прапора.
У 1939 році заснували Всесоюзний день фізкультурника, і паради почали проводити саме в цей день. Цікаво, що під час Великої Вітчизняної «наркомівські 100 грамів» щодня видавали тим, хто безпосередньо брав участь у боях. Решта військовослужбовців діючої армії «остограммиться» могли лише в дні революційних і громадських свят, одним з яких був Всесоюзний день фізкультурника. Проектом постанови ДКО передбачався ще одне свято — Міжнародний юнацький день — але його Сталін зі списку викреслив.
Перший повоєнний і останній фізкультурний парад на Червоній площі відбувся в серпні 1945 року. Брали участь у ньому понад 25 тисяч осіб, спортивно-гімнастичні виступи тривали 4 години 20 хвилин.
З наступного року ці паради перенесли на стадіон «Динамо». Там вже істотно скоротилося число учасників маршів, але стало більше гімнастичних виступів і спортивних змагань. Останній парад на стадіоні пройшов у 1954 році, а незабаром фізкультурні паради стали відкривати демонстрації трудящих у дні головних свят СРСР: 1 Травня і 7 Листопада.
