Електронна музика, музика, створена з використанням електромузичних інструментів і електронних технологій. Як напрямок академіч. музики е. м. оформилася в 1950-х рр., з останньої третини 20 ст. набула широкого поширення в масовій культурі. Також хочемо порекомендувати http://www.starsot.dp.ua/sovremennaya-elektronnaya-muzyka/
Специфич. прояви Е. М. пов’язані з концептуальними пошуками новаторського, «неакустичного», звучання в сукупності з пошуками нововведень в гармонії (див.Сонорика, Мікрохроматика), ритміці, муз. формі (див. У найбільш радикальних експериментах Композитори використовували виключно електронні пристрої; приклади «» пісні Отроків «(1955) і» контакти «(1-я ред., 1960) К. Штокхаузена,» Glissandi «(1957) і» артикуляція «(1958) Д. Лігеті,» моменти ” (1960) л. Беріо, ” електронна поема “(1958) Е.Вареза, «Scambi» (1957) і «Три образи Льєжа» (1961) а. Пуссера, «Vivente – non vivente» для АНСа (1970) С. а. Губайдуліної, «Персеполіс» (1971) Я. Ксенакіса. Найчастіше Композитори воліли поєднання електромузичних інструментів [траутоніум в «Концертіно» П. Хіндеміта (1931), хвилі Мартено в «трьох маленьких літургіях» (1944) і симфонії «Турангаліла» (1948) о. Мессіана, терменвокс в «фантазії» б. Мартіну (1945)] або підготовлених заздалегідь фонограм [“уявний пейзаж № 3” Дж. Кейджа (1942), «Пустелі» Вареза (1954), «Поезія по можливості» («Poésie pour pouvoir») П. Булеза (1958), «Тема. Данина поваги Джойсу» Беріо (1958), «Електричний контрапункт» С. Райха (1987)] з голосом, тради. інструментами, а також з немузичними звуками і шумами природного і штучного походження (див. З 1960-х рр. артефакти Електронної і конкретної музики в сукупності називають також “електроакустичної музикою”. В кін. 20 ст. інтерес до використання синтезованих “новаторських” звучань зі» спецефектами ” в експеримент. академич. музиці знизився.
Від концептуальної Е. М. слід відрізняти числен. композиції, в яких електромузичні інструменти і комп’ютерні технології використовуються для створення різного роду прикладної музики: терапевтичної (для релаксації), розважальної (напр., танцювальної), психоделічної (деякі різновиди рок-музики), музики для кіно і театру (особливо як ілюстрації космич. і підводної тематики). У прикладних різновидах е. м. електронні звуки і шуми в цілому підпорядковані традиц. логіці муз. мови (мажорно-мінорна тональність, тактова акцентна метрика) і форми; творч. зусилля джазових, рок – і поп-музикантів зосереджені гл.обр. на колористич. стороні гармонії та інструментовки (Ч. Коріа, Х. Хенкок, Б. Іно, К. Шульце, Ж. М. Жарр, Ч. Немен і мн. ін.).
