Історія одного реваншу. 20 років тому «Зеніт» виграв перший російський трофей

338

История одного реванша. 20 лет назад «Зенит» выиграл первый российский трофей Спорт
Перемога, як відомо, викликає бурю позитивних емоцій. Але навіть позитивні – у кожного свої. Кубок Росії – 1998/99 – перший трофей в новітній історії «Зеніту». Попередні перемоги – Кубок 1944 року і золото 1984-го – були досягнуті в СРСР. 26 травня 1999 року «Зеніт» виграв у «Лужниках» свій перший російський титул. І все ж для багатьох пітерських уболівальників це ще й відповідь «Динамо» за фінал Кубка 1984 року.
Драма 1984-го
Тим, хто застав фінал-1984, гірко згадувати це навіть зараз. Аж надто все тоді склалося один до одного. Перед фіналом «Зеніт» йшов в групі лідерів, а динамівці замикали таблицю чемпіонату, ще невідомо, що по тим часам сенсаційнішого. Це кружляли голови, аж ніяк не тільки вболівальницькі. У ленінградській пресі наполегливо зазвучала тема кубкового тріумфу 40 років потому. Далі – більше. Керівництво Жовтневої залізниці пустило перед фіналом 4 додаткових поїзди на Москву. Для вболівальників, природно. Подібні заходи тоді були зовсім в дивину. А керівництво кількох найбільших заводів міста організувало автобуси для своїх працівників, які повинні були доставляти їх в «Пулково», зустрічати команду з Кубком! На ті часи це була певна фронда: свята – прерогатива ЦК КПРС, більше ніхто їх призначати не вправі, а в аеропорт ще й духовий оркестр мали намір направити… з тією ж, природно, метою.
Саме та атмосфера і зіграла з командою молодого тоді зовсім тренера Павла Садырина злий жарт! Зенітовцям здавалося (від усього цього передчасного славослів’я), що м’яч повинен сам заскочити у ворота «Динамо», причому швиденько. Їх відвертий невроз відчувався просто фізично навіть на лавці запасних. Коли в районі 20-ї хвилини Валерій Брошин, розумниця, майстер знаходити гострі продовження в самій складній ситуації, раптом запулил в білий світ, як у копієчку ледь не з центру поля, нехороші передчуття зміцніли.
История одного реванша. 20 лет назад «Зенит» выиграл первый российский трофей Спорт
Роль лідера
«Динамо»-то спочатку теж не вражало, мабуть, турнірна ситуація тиснула. Ключову роль зіграли лідери, які взяли гру на себе. Точніше, яскраво виражений лідер Валерій Газзаєв, буквально на собі потащивший команду вперед, і підтримав його порив молодої тоді Олександр Бородюк.
Такого лідера в лавах «Зеніту» тоді не знайшлося, що і зумовило невдачу. Пожалів в той момент Садирін про розставання з Володимиром Казаченком, що сталося з ініціативи тренера півроку тому (двом ведмедям в одній барлозі…) ? Ось вже був справжній лідер! Це питання я наважився поставити Павлу Федоровичу лише більш 10 років після фіналу, в обстановці, далекій від ділової, без усякого диктофона, але він пішов від відповіді. До останніх своїх днів він не любив обговорювати навіть із близькими людьми дві теми: лист футболістів «Зеніту», що призвело до його відставки в 1987-му і розставання зі старим другом Казаченком. Володимир Олександрович говорив, що жодних образ на Пашу не тримає. Це – єдиний випадок, коли я йому не цілком вірю.
История одного реванша. 20 лет назад «Зенит» выиграл первый российский трофей Спорт
Давидов, «Динамо», символіка реваншу
В тому фіналі-1984 грав і Анатолій Давидов. Глибокий символізм у тому, що через 15 років фінал знову з «Динамо», на який «Зеніт» привіз учасник того злощасного матчу Анатолій Вікторович. Це робило реванш, про який мріяли багато, ще більш повним і приємним. Правда, цього разу, вже «Динамо» вважалася фаворитом. І початок матчу нічого доброго не віщувало. На 26-й хвилині Максим Ромащенко зі штрафного прострілив до воріт, де захисники «Зеніту» упустили Миколи Писарєва, який не залишив шансів Роману Березовському. У пітерців підходи були, але без моментів.
У перерві В роздягальні Давидов (з його ж слів) утримався від емоційної накачування. Спокійно пояснював футболістам, ніж потрібно додати. Бачив, що гра, в цілому, виходить, що проблема з останнім пасом. Попросив частіше починати атаки Андрія Кондрашова. Тактично Давидов Георгія Ярцева повністю переграв. Другий тайм – безпомилкові дії в обороні і зразкова організація контратак. Ідеальне використання козирів «Зеніту», зокрема, швидкісних якостей Олександра Панова, так і Романа Максимюка. Автор дубля у цьому матчі встигав відпрацьовувати в обороні, відходив назад, кидаючись в підкати. Вже ведучи 3:1, «Зеніт» продовжував загострювати, на заміну вийшли Ігор Зазулин і Андрій Кобелєв, гравці оборонного плану.
Санкт-Петербург гідно святкував цю перемогу, хоча Давидов і повторював, що «банкети – по завершенні чемпіонату». Було і хода вболівальників з командою по місту. Немов відкладений на 15 років свято.
Кубок Росії – 1998/99. П’ять кроків «Зеніту»
1/16 фіналу. «Сокіл» (Саратов) – «Зеніт» – 2:2 (серія пенальті – 1:4)
«Сокіл»: Окрошидзе, Стогів (Грицина, 61), Жабко, Мусін, Лагутін, Заярний, Куценко (Єрмілов, 66), Лебідь (Данилов, 77), Коновалов, Джеладзе, Тропанец
«Зеніт»: Березовський, Давидов, Кондрашов, Кульків, Зазулин (Куртіян, 59), Дмитрієв (Максимюк, 46), Осипов, Бабин, Овсепян, Попович, Клещенко (Панов, 46)
Голи: Лебідь, 9 (1:0), 15, з пенальті (2:0) ; Бабій, 87 (2:1) ; Максимюк, 90 (2:2)
Післяматчеві пенальті реалізували: Куртіян (0:1), Бабій (0:2), Єрмілов (1:2), Попович (1:3), Кульків (1:4). Не реалізували: Заярний, Мусін
Попередження: – / Кондрашов, 63; Панов, 71
12 вересня 1998 року. Саратов. Стадіон «Локомотив». 14 500 глядачів
1/8 фіналу. «Перлина» – «Зеніт» – 1:4
«Перлина»: Крюков, Калайджан, Геладзе, Кутарба, Єщенко, Соколов, Какосьян, Бондарєв (Гогіашвілі, 46), Гогричиани, Коваленко, Зацепін
«Зеніт»: Березовський, Давидов, Кондрашов, Горщиків, Ігонін, Вернидуб, Куртіян, Бабин, Овсепян, Герасимець (Максимюк, 62), Панов
Голи: Куртіян, 22, з пенальті (0:1) ; Панов, 38 (0:2) ; Гогричиани, 54 (1:2) ; Горщиків, 65 (1:3) ; Максимюк, 89 (1:4)
Попередження: Єщенко, 51; Соколов, 55; Коваленко, 78 / Вернидуб, 34
Вилучення: Геладзе, 22; Кутарба, 85 / Ігонін, 32; Бабій, 85
7 листопада 1998 року. Сочі. Центральний стадіон. 4000 глядачів
1/4 фіналу. «Зеніт» – «Ростсільмаш» – 2:0
«Зеніт»: Березовський, Давидов, Кондрашов, Овсепян, Лепьохін, Вернидуб, Кобелєв (Осипов, 63), Горщиків, Попович (Угаров, 68), Зазулин, Панов (Півнів, 81)
«Ростсільмаш»: Савченко, Купріянов (Маслов, 53), Колотовкин (Мацигура, 70). Гущин, Дядюк, Ханкеев, Пестряков (Прудиус, 55), Безсмертний, Матвєєв, Дуюн, Кириченко
Голи: Зазулин, 37; Попович, 44
Попередження: Панов, 9; Угаров, 71 / Пестряков, 41; Гущин, 45; Безсмертний, 70; Кириченко, 90
Вилучення: Кондрашов, 41 / –
7 квітня 1999 року. Санкт-Петербург. «Петровський». 12 500 глядачів
1/2 фіналу. «Зеніт» – ЦСКА – 1:0
«Зеніт»: Березовський, Давидов, Лепьохін, Овсепян, Ігонін, Вернидуб, Кобелєв, Горщиків, Попович, Максимюк (Осипов, 33), Панов
ЦСКА: Гончаров, Мінько, Варламов, Боків, Семак, Корнаухов, Хомуха (Бородкін, 46), Аксьонов (Филиппенков, 81), Цаплін, Кулик (Адиев, 72), Савельєв
Гол: Попович, 77
Попередження: Панов, 7; Овсепян, 52; Ігонін, 65; Вернидуб, 82 / Савельєв, 13; Цаплін, 74
Вилучення: Савельєв, 50
21 квітня 1999 року. Санкт-Петербург. «Петровський». 21 000 глядачів
Фінал. «Зеніт» – «Динамо» – 3:1
«Зеніт»: Березовський, Бабин, Кондрашов, Овсепян, Ігонін, Вернидуб, Горщиків, Попович (Зазулин, 69), Максимюк (Кобелєв,76), Панов, Лепьохін
«Динамо»: Плотніков, Островський, Точилін, Головской, Радімов, Гришин (Изибор, 63), Гусєв, Писарєв (Кульчій, 53), Ромащенко, Терьохін, Клюєв
Голи: Писарєв, 26 (0:1) ; Панов, 57 (1:1), 59 (2:1) ; Максимюк, 66 (3:1)
Попередження: – / Головской,51; Точилін, 71; Радімов, 74
Вилучення: – / Островський, 90
26 травня 1999 року. Москва. «Лужники». 22 000 глядачів
Завантаження…