Трагічна доля корінного населення Америки добре відома всім, хто хоч трохи знайомий з історією. Однак ущемлені у своїх правах індіанці, які проживали на території США, не упускали можливості поліпшити своє становище, і протистояння тривало ще й у XX столітті. Далі ми розповімо про збройний конфлікт, що трапився в першій половині 70-х років у штаті Південна Дакота.
У 1890 році на струмку Вундед-Ні («Поранене коліно») добре озброєна армія США, разоружавшая племені лакота, влаштувала справжню бійню, в якій загинули 25 солдатів і 153 індіанця, включаючи жінок і дітей. За деякими даними число жертв серед індіанців було вдвічі більше. Це останнє велике зіткнення індіанців з американцями, за яке близько 20 військовослужбовців отримали вищу військову нагороду США — Медаль Пошани.
Індіанці не забули про трагедію на струмку Вундед-Ні і через 83 роки вирішили нагадати про те, що з їх думкою уряд теж має рахуватися. 27 лютого 1973 року невелике поселення Вундед-Ні, що перебуває в резервації Пайн-Рідж, захопили від 200 до 300 збройних індіанців. В селища вони організували традиційне племінне правління, оголосивши його незалежним індіанським державою – територією, вільною від блідолицих. До влади повсталі звернулися зі словами: “уряду два вибори, або атакувати і знищити нас, як це було в 1890 році, або розглянути наші помірні вимоги».
В заручники були взяті 11 місцевих жителів, в церкві влаштовані барикади, на пагорбі вириті окопи. Їхні вимоги: перевірка всіх договорів між урядом США та індіанцями (371 договір), зміщення з посади корумпованих членів племінної ради і зміна законодавства племені.
До ранку наступного дня понад 100 поліцейських заблокували всі дороги на Вундед-Ні. Для переговорів прибули два сенатори, які дізналися, що заручники співпрацюють з повстанцями і можуть у будь-який момент покинути селище.
Підвищена увага преси (дія розвертається в часи боротьби чорношкірих американців за громадянські права) і присутність Вільяма Канстлера, знаменитого захисника, клієнтами якого були Мартін Лютер Кінг, Малькольм Ікс, Стоукли Кармайкл, Боббі Сил, рятують індіанців від штурму.
У підсумку протистояння переростає у двомісячний збройний конфлікт, найдовший на території США з часів громадянської війни. «Загарбники» ведуть перестрілку з поліцією, агентами ФБР, військовими і поліцією племені.
Національна гвардія і ФБР намагаються штурмом взяти висоту, але перемога «малою кров’ю», без застосування важкого озброєння, в даній ситуації неможлива. Влади продовжують облогу і обстрілюють поселення зі стрілецької зброї, використовуючи навіть великокаліберні кулемети. Місцева церква була повністю зруйнована, будинки зрешечені кулями.
Відмовляючись скласти зброю, індіанці передають переговірникам вбитих і тяжкопоранених. Лише на 71-й день облоги, коли кількість поранених становило 50 осіб, а вбитих – 6, індіанці не «склали зброю і здалися». Назустріч урядовим силам вони вийшли тільки після того, як їм обіцяли виконати всі їхні вимоги, аж до надання незалежності. Їм надали гарантії повної недоторканності. Налякані можливістю повстання в резерваціях влади не стали нікого затримувати. Потім був суд, на який учасники повстання були без конвою, будучи впевненими у своїй правоті. У суді всіх їх виправдали.
