Екіпаж місії NASA Artemis 2 — Рід Вайзмен, Віктор Гловер, Крістіна Кох і Джеремі Хансен — висловив унікальне прагнення: бути затьмареними майбутніми поколіннями дослідників Місяця та Марса. В інтерв’ю телеканалу CBS «60 Minutes» астронавти підкреслили, що їхньою головною спадщиною має стати розширення можливостей для глибшого дослідження космосу, а не згадка про те, як про піонерів.
Трамплін у глибокий космос
«Артеміс-2» стане першою пілотованою місією на орбіті Місяця після «Аполлона-17» у 1972 році. 10-денний політ, запланований на 8 лютого на ракеті NASA Space Launch System (SLS), є важливою віхою. Однак астронавти навмисне сформулювали свою роль як необхідний, але зрештою тимчасовий крок.
Кох сказав: «Я сподіваюся, що всі забудуть про Артеміду 2». Уайзмен погодився, а Хансен додав: «Так, але подивіться, що станеться далі. З цього моменту все стає дуже захоплюючим». Це почуття відображає ширше бачення в рамках програми Artemis: встановлення постійної присутності людини на Місяці та за його межами.
Програма Артеміда: За межами місячної орбіти
Програма NASA Artemis націлена на сталу роботу на Місяці до 2030 року, а Artemis 3 має на меті висадку на Місяць у 2028 році. Подальші місії будуть зосереджені на будівництві та підтримці місячної бази, яка стане критично важливим стартовим майданчиком для майбутніх пілотованих місій на Марс.
Дата запуску 8 лютого залежить від проходження серії перевірок перед запуском, включаючи важливий тест на заправку SLS у Космічному центрі Кеннеді (KSC). Додаткові початкові вікна доступні 10 і 11 лютого, а також у березні та квітні, якщо потрібно.
Бажання астронавтів стати частиною історії підкреслює прагматичний підхід до довгострокових цілей. Їхня місія полягає не просто в побитті рекордів, а в тому, щоб закласти основу для сталого дослідження далекого космосу. Успіх програми Artemis залежить не від індивідуального визнання, а від постійного прогресу в розширенні людства за межі Землі.
