Едвард Л. Десі, провідний психолог, дослідження якого фундаментально змінили наше розуміння людської мотивації, помер 14 лютого у віці 83 років. Його робота, розроблена спільно з Річардом М. Райаном, представила теорію самодетермінації (ТСТ) — потужну структуру, яка пояснює, чому люди процвітають, коли почуваються автономними, пов’язаними з іншими та компетентними.
Відхід від біхевіористської психології
Прозріння Десі з’явилися у переломний момент у психології. Наприкінці 1970-х років у цій галузі домінував біхевіоризм, який фокусувався на діях і ігнорував внутрішній досвід. Біхевіоризм розглядав людей як передбачувані машини, ігноруючи роль ініціативи, цікавості та внутрішньої мотивації. Теорія Десі та Райана кинула виклик цій точці зору, стверджуючи, що люди за своєю природою мотивовані вчитися, рости та налагоджувати зв’язки.
Суть теорії самодетермінації
Теорія самодетермінації обертається навколо трьох основних психологічних потреб:
– Автономія: Почуття контролю за своїми діями.
– Компетентність: Відчуття здібності та ефективності в тому, що ви робите.
– Св’язаність: Випробовувати значні зв’язки й з іншими.
Коли ці потреби задоволені, люди більш залучені, наполегливі та задоволені. Це стосується будь-якої галузі: роботи, освіти, спорту або навіть особистих відносин.
Довгостроковий вплив
Робота Десі вплинула на те, як компанії проектують робочі місця, як педагоги структурують навчальне середовище та як маркетологи підходять до переконання. Наслідки теорії широкі, припускаючи, що внутрішня мотивація (робити щось заради задоволення) набагато ефективніше зовнішніх нагород чи покарань.
Спадщина Десі полягає у нагадуванні нам про те, що люди – це не просто реагуючі організми, а активні агенти з глибокими психологічними потребами. Розуміння цих потреб є ключем до розкриття мотивації, благополуччя та довгострокового успіху.
Його дослідження переосмислили сучасну психологію, запропонувавши більш тонкий і людиноцентричний погляд на те, що рухає нами.
