– і Східний фронт. Російські (і не тільки) солдати, медсестри та інші доброволицы. Обережно, пофарбовано.
Все одно війни нам не минути, і нам вигідніше почати її раніше.
Військовий міністр Російської імперії,
генерал Сухомлинов.
У 1914 році Росія отримала приємну можливість навалитися на ворога всіма силами своїх кадрових військ. Німці залишили для захисту своїх східних кордонів невелику армію, а австро-угорці, що збиралися воювати виключно з сербами, заплуталися у власному розгортанні і не зуміли кинути всі сили на східного противника. Здавалося, що для Росії склалася ідеальна ситуація у вигляді поєднання величезної протяжності нового фронту з перевагою в чисельності і, як вважалося, в якості військ. Прагнучи не упустити момент і подталкиваемое французьким союзником російське командування послало свої війська в наступ.
У Східній Пруссії їх очікував конфуз – німці не лише не були розбиті, але і по черзі розгромили обидві російські армії, повністю знищивши одну і наполовину – іншу. Австро-угорці теж виявилися хлопчиками для биття і досить успішно потіснили росіян аж до того моменту, коли виявилася прикра брак застрягли на сербському кордоні дивізій. В результаті, армії Франц-Йосифа зазнали тяжкої поразки, але остаточним воно для них не стало. Переоцінивши свій успіх, російська Ставка зовсім списала австрійські війська і пізньої осені спробувала переграти невдалий дебют у Східній Пруссії. В результаті, царську армію чекали важкі втрати і нові поразки, а коли росіяни вирішили знову взятися за австро-угорців, то з’ясувалося, що ті вже цілком оговталися. Важкі бої тривали до весни наступного року, вимотавши геть російську армію – досягнуті нею успіхи були здобуті з напругою всіх сил і ресурсів, що найсумнішим чином позначилося надалі.
У 1915 році німці почали контрнаступ, зламавши “фалангою Макензена” Східний фронт. Важка артилерія, гази і аероплани передували атаки німецької піхоти – і російські фортеці падали одна за одною, одними тільки полоненими росіяни втратили мільйони солдатів. “Велике відступ” дорого коштувало царської армії. Тепер вже німецьке командування зробило помилку, розділивши з австрійцями добросердий переконання в тому, що відтепер Східний фронт став чи не другорядним.
На початку 1916 року багатьом здавалося, що справи йдуть саме так – спроби наступу на німецьких ділянках фронту обернулися для російських ганебною поразкою. Австрійці почали перекидати кращі частини проти Італії, маючи намір покарати зрадника їм союзника, а німці були зайняті гігантської битвою під Верденом. І тут почалося знамените “наступ Брусилова”, зобов’язане своїй славі “Луцького прориву” генерала Каледіна. Не надто глибока австрійська оборона була зломлена, не німецькі піддані імператора здавалися десятками тисяч, але початковий успіх обернувся жахливими наслідками. Вирішивши, що у війні настав той самий, який пророкують з перших днів, перелом, російська Ставка намір домогтися максимального результату, а домоглася, як і завжди буває в подібних випадках, лише величезних втрат. “Брусиловское наступ” поховало бойовий дух російської армії в боях з прибулими німецькими резервами і оправившимися австрійцями. Апофеозом стала загибель імператорської гвардії, покладеної в землю під тріск німецьких кулеметів.
1917 рік став розплатою за стратегію минулих років. Російську армію, яка стала спершу революційної, а потім ще й республіканської, постійно били і до осені звели, як писали колись, до цілковитого ничтожеству. Захопив владу більшовикам залишалося лише констатувати очевидне – справжніх військ на позиціях не було. Це підтвердили події 1918 року, коли заартачившуюся у Брест-Литовську делегацію Троцького вирішили трохи пожвавити – наступ німецьких військ не зустріла серйозного опору. Колись горді дивізії перетворилися в жалюгідні натовпу мародерів.
Хто ж винен у цьому? Вже точно не одні лише більшовики – в кінці кінців, це не вони кинули імперію у протистояння зі старими союзниками, не вони три роки терпіли поразки в боях з ворогом і не вони примушували не мали ніякої мотивації солдатів вмирати “за Царгород”.
– Ваше высокобродие, немає сил терпіти вже…
– Мовчати, дурень!
У Франції.
І моє улюблене, бонусом: на Париж!
