Про що твердять генерали
Сотні генералів у відставці і навіть екс-міністр оборони, Джеймс «Скажений пес» Мэттис, звертаються до президента Трампу з вимогою відмовитися від нападу на Іран. Трамп ж не перестає оголошувати Іран загрозою національній безпеці Америки (!) і підтягує ВМФ до берегів Ірану в Ормузьку протоку. І чекає телефонного дзвінка з Тегерана про згоду почати переговори.
Але з Тегерана не дзвонять Трампу, офіційні особи заявляють, що Іран «відповість усією міццю на будь-яку провокацію США», тобто очевидний північнокорейський сценарій Трампа стосовно Ірану провалюється. І починається якийсь чисто іранський сценарій цієї авантюри Трампа, який невідомо чим може закінчитися, і це хвилює сотні американських генералів. Що ж їх так хвилює у військовому плані?
Іран має населення під 100 мільйонів, має приблизно мільйонною армією, яка має досвід війни в Іраку, Сирії і, за деякими відомостями, партизанської війни в Афганістані. Це найбільш розвинена в технічному відношенні країна Близького Сходу, ВПК виробляє озброєння широкого спектру, в тому числі ракетних і зенітно-ракетні; вони, звичайно, відстають за характеристиками від західних аналогів, але вже стоять на озброєнні. Нарешті, Росія поставила Тегерану ЗРК С-300, і може, напевно, ще поставити.
План війни
У військовому відношенні США не можуть застосувати до Ірану свою улюблену стратегію – оточити противника з усіх боків. Північна межа Ірану виходить на Каспій до Росії, на сході він межує з дружнім йому Пакистаном, на його заході – Ірак, де сильні проіранські партії і Туреччина, з якою встановилися якісь стосунки завдяки астанинскому процесу врегулювання в Сирії. Член НАТО Туреччина ніяк не підтримує члена НАТО США проти Ірану. Тільки з півдня, з боку Ормузської і Перської проток, США можуть напасти на Іран, для чого там як і концентруються авіаносці і есмінці США з “Томагавками”. Оголошено про перекидання в регіон 1,5 тисячі морських піхотинців.
Судячи по американській пресі, Вашингтон хотів би застосувати до Ірану страхітливу північнокорейську або ракетну сирійську стратегію: відстрілятися на його території “Томагавками” з моря і повітря і оголосити про свою перемогу, як це було в Сирії. Однак американська ракетна атака Ірану може призвести до зовсім іншого закінчення, що турбує навіть Джеймса Мэттиса.
У разі початку військових дій Іран може нанести відповідні ракетні удари по авіаносцях, есмінцями і військовим базам США в регіоні, і не факт, що всі вони будуть успішно відбиті. Іран має в своєму розпорядженні ВМФ і ВПС, у тому числі американського виробництва, хоча і застарілими.
Іншими словами, у США можуть бути серйозні військові втрати вже на самому початку конфлікту. Крім того, ракетний відповідь Ірану може знищити нафтову інфраструктуру Саудівської Аравії, буде також заблокований нафтовий транзит через Ормузьку протоку. Це світова енергетична криза. Але це далеко не всі неприємності для Вашингтона.
Перський шах
Слід очікувати, що іранська армія увійде в Ірак, причому вона увійде особливо легко в райони Іраку з дружнім Ірану шиїтським військом. Ослаблений багаторічною громадянською війною Ірак може стати легкою здобиччю Ірану, розумінням цього і були викликані плани Пентагону про перекидання в регіон 120-тисячного американського контингенту, інакше Ірак з його нафтової інфраструктурою США не втримати. Зайнявши ж Ірак, іранські війська виходять на границі Саудівської Аравії. На сьогодні про плани перекидання 120-тисячного американського контингенту на Близький Схід не підтверджуються.
Крім того, Іран має сильний вплив у прикордонних районах Афганістану, очевидно, що він активізує війну місцевих племен з американським військовим контингентом, забезпечивши їх зброєю. Таким чином, США отримають другий фронт в Афганістані з перспективою швидкого розгрому. Західні оглядачі кажуть також про сильну розвідувальної мережі Тегерана на Близькому Сході, яка буде задіяна для нанесення шкоди США.
Напад США на найбільшу країну Близького Сходу може призвести до консолідації країн регіону проти США і колективного Заходу, ослаблення релігійної ворожнечі сунітів і шиїтів, завдяки якій Заходу і вдається панувати в регіоні. Це буде мати фундаментальні наслідки. Зрештою, невідомо, як поведе себе Пакистан, який володіє ядерною зброєю, і розташовується по сусідству. Пакистан підтримує досить тісні відносини з Іраном, а от з США його відносини останнім часом погіршуються.
На такому «перській» тлі держсекретар США Майк Помпео прилітає 14 травня в Сочі на переговори з главою МЗС Сергієм Лавровим. Як Трампу не втратити обличчя з Тегераном, який відмовляється навіть від телефонних переговорів з ним? Володимир Путін хоч і сказав після візиту Помпео, що «Росія – це не пожежна команда», проте російський МЗС погодився виступити в якості посередника для зняття напраженности між Тегераном і Вашингтоном.
