Міф -як в СРСР розстрілювали дітей

377

Досить популярний міф, покликаний показати справжню кровожерливість радянської влади, а також повна відсутність у більшовиків уявлень про моральність.

Найбільш часто при цьому посилаються на відому Постанову РНК СРСР, ЦВК СРСР від 7 квітня 1935 року № 3/598 «Про заходи боротьби з злочинністю серед неповнолітніх».
«З метою якнайшвидшої ліквідації злочинності серед неповнолітніх, ЦВК і Раднарком СРСР постановляє:
Неповнолітніх, починаючи з 12-річного віку, викритих у скоєнні крадіжок, в заподіянні насильства, тілесних ушкоджень, каліцтв, у вбивстві чи в спробах до вбивства, залучати до кримінального суду із застосуванням усіх заходів кримінального покарання.
Осіб, викритих у підбурюванні або залучення неповнолітніх до участі в різних злочинах, а також спонукання неповнолітніх до заняття спекуляцією, проституцією, жебрацтвом і т. п., — карати тюремним ув’язненням не нижче 5 років…».
Окремо зазначимо, що в юридичній практиці малолітні зовсім не можуть притягатися до кримінальної відповідальності, а по відношенню до неповнолітніх застосовуються більш м’які міри покарання. Наприклад, у сучасній Росії вік настання кримінальної відповідальності — 16 років, а у випадку особливо тяжких злочинів — 14 років. Тобто з 35-го року вік кримінальної відповідальності збільшився лише на 2 роки. Що стосується смертної кари в даний час в РФ діє мораторій на смертну кару. За даними «Міжнародної Амністії» з 1990 по 2000 роки в США смертна кара була застосована до 15 неповнолітнім. І лише в 2005 році прийняли поправку про неприпустимість смертної кари, якщо на момент вчинення злочину громадянин, який не досяг повноліття. Однак, ми відволіклися, повернемося в 1935 рік.
Процитуємо статтю 22 КК РРФСР:
«Не можуть бути засуджені до розстрілу особи, які не досягли вісімнадцятирічного віку на момент скоєння злочину, і жінки, які перебувають у стані вагітності».
Відповідно до постанови, які ми привели на початку тексту, стаття 12 КК РРФСР була змінена і звучала так:
«Неповнолітні, які досягли дванадцятирічного віку, викриті у вчиненні крадіжок, в заподіянні насильства, тілесних ушкоджень, каліцтв, у вбивстві чи спробі вбивства, залучаються до кримінального суду із застосуванням усіх заходів покарання».
В умовах великої кількості безпритульних і великої проблеми підліткової злочинності, влади визнали можливим знизити вік малоліття з 14 до 12 років.
Другим істотним чинником є те, що за всі злочини, перелічені в новій редакції ст. 12 КК РРФСР передбачала максимальне покарання не більш ніж 10 років позбавлення волі.
Нарешті, треба підкреслити, що постанова від 7 квітня 1935 року не підлягало розширювальної трактуванні:
«Залучення неповнолітніх у віці від 12 до 16 років може мати місце лише в справах про порушення, передбачені постановою ЦВК і РНК від 7 квітня 1935 року; всі інші випадки порушень з боку дітей у віці від 12 до 16 років в кримінальному порядку не наказуются і за них відповідальність несуть батьки, опікуни, а також підбурювачі та організатори злочинів неповнолітніх згідно із законами від 7 квітня та 31 травня 1935 року»
Є єдиний, підтверджений документально, випадок, коли в СРСР стратили неповнолітнього. У 1964 році до вищої міри покарання було засуджено Аркадій Нейланд, який з метою грабежу зарубав сокирою 37-річну домогосподарку і її 3-річного сина. На момент скоєння злочину Аркадію було п’ятнадцять років. Необхідно відзначити, що ця справа викликала широкий громадський резонанс, тоді СРСР звинувачували в ігноруванні норм міжнародного права