Культура і побут давніх слов’ян є дуже об’ємним питанням, для вивчення якого одного поста нам, звичайно ж, не вистачить. Розуміючи це, ми вирішили познайомити вас із самими дивовижними фактами щодо наших предків.
Слов’яни є ровесниками нашої ери
Незважаючи на те, що велика частина стародавніх артефактів, що належать до слов’янської культури, датується V – VI століттям, є підстави вважати, що окремий слов’янський етнос існував ще в II — IV століттях, принаймні в ареалі київської археологічної культури. Однаков прийнято вважати, що окрема культурно-мовна спільність сформувалася до VI століття.
Слов’яни жили в достатку і достатку
Єпископ Оттон Бамберский, який бував на Русі двічі в період з 1124 – го по 1127-й рік, описував ці краї так: «Достаток риби в морі, річках, озерах та ставках настільки велика, що здається просто неймовірним. На один денарій можна купити цілий віз свіжих оселедців, які настільки гарні, що якби я почав розповідати все, що знаю про їх запах і товщині, то ризикував би бути звинуваченим у черевоугодництві. По всій країні безліч оленів і ланей, диких коней, ведмедів, свиней і вепрів та різної іншої дичини. У надлишку є коров’яче масло, овече молоко, бараняче і козяче сало, мед, пшениця, коноплі, мак, всякого роду овочі та фруктові дерева, і, якби там ще виноградні лози, оливкові дерева і смоковниці, можна було б прийняти цю країну обітовану, до того в ній багато плодових дерев…»
Давні слов’яни були язичниками
В початковому сенсі цього слова, слов’яни були язичниками. Тоді вважали язичниками носіїв чужої культури, релігії, які говорять чужою мовою. Стародавні слов’яни сповідували ведичну культуру, тому її можна іменувати ведизмом. Слово «веди» означає «відати», «знати». Цю мирну культуру сповідували высококультурные землеробські народи. Відичному родинні корені релігії Стародавньої Індії, Ірану та Стародавній Греції.
По всій Київській Русі говорили на одній мові
Східнослов’янські племена розмовляли лише старослов’янською мовою. Відрізнявся мову лише діалектами і акцентами. Літописи свідчать, що під час віче посли і князі з інших міст вільно висловлювалися з місцевими жителями.
Стародавні слов’яни не знали звичних нам овочів
Помідори і огірки, капуста, морква, буряк, цибуля і багато інші овочі і коренеплоди не були відомі стародавнім слов’янам. Харчувалися в основному кашею з хлібом і м’ясом. Каші в ті часи також були іншими, наприклад, звичайний для нас рис тоді був екзотикою, він називався «сорочинським пшоном», і дозволити його собі могли далеко не всі. Гречку, саму крупу до нас привезли грецькі ченці, що їли в свята. У звичайні дні якщо в основному вівсяну кашу.
На Русі полонених не брали в рабство
З початку VI ст. слов’яни почали здійснювати походи на Візантію. Їхні племена розташовувалися на північ від Східної Римської імперії. Самі візантійці описували наших предків, як волелюбних, мужніх, витривалих людей. Вони добре воювали, але бранців не робили своїми рабами. Їм пропонувалося залишитися в племені або повернутися додому.
Слов’яни могли дати відсіч будь-якому ворогові, який прийшов на їхню землю
Коли на слов’ян нападали вороги, то їм доводилося боротися не тільки з дружинами князів, але і з простими людьми. Зброю в руки брали землероби, ремісники, мисливці, скотарі і багато інших. Маврикій Стратег, імператор Візантії в VI столітті писав: «Битися зі своїми ворогами вони люблять у місцях, порослих густим лісом, в теснинах, на обривах. З вигодою для себе користуються засідками, раптовими атаками, хитрощами, і вдень і вночі, винаходячи багато способів. Досвідчені вони також і в переправі через річки, перевершуючи в цьому відношенні всіх людей. Мужньо витримують вони перебування у воді, так що часто деякі з числа тих, що залишаються вдома, будучи захоплені раптовим нападом, занурюються в пучину вод. При цьому вони тримають в роті спеціально виготовлені великі, видовбані всередині очерети, що доходять до поверхні води, а самі, лежачи навзнак на дні, дихають з їх допомогою. Це вони можуть проробляти протягом багатьох годин, так що абсолютно не можна здогадатися про їх присутність. Кожен озброєний двома невеликими списами, деякі мають також щити, міцні, але важкі. Вони користуються також дерев’яними луками й невеликими стрілами, намоченными особливим для стріл отрутою, сильнодіючих. Все це вони майстри робити різноманітними придумываемыми ними способами, з метою заманити противника».
«Слов’яни» — не від «слава», а від «слово»
Словени — люди говорять «словами», тобто зрозумілою мовою. Протилежністю були «німі» — німці, ті кого не можна було зрозуміти. При Петрі I всіх приїжджих іноземців стали іменувати німцями. Багато з них приїжджали з Німеччини, а тому до германцям прилипло наше слово німці.
Всі чоловіки на Русі навчалися військовій справі
На Русі воїнами вважали всіх чоловіків. Так було ще в часи «військової демократії», і збереглася ця традиція на багато століть. Початковими військовими навичками володіли юнаки та дорослі чоловіки з усіх верств суспільства (міщани, землероби, мисливці тощо).
Християнізація Русі відбувалася складно і дуже жорстоко
Після хрещення почалася християнізація Русі, в ході якої все, що було дорого слов’янам знищувалося. Капища, святилища, священні гаї, кумири, ідоли мали назавжди зникнути. Їхні місця займали храми і церкви. З’явилися закони проти чаклунства, забобонів і навіть лікарів. Церква судила людей за деякі злочини. За розлучення, за знахарство, за зелейнічество (лікування травами), за єресь проти християнства, за лихослів’я, за образу “чистоти і святості храму, за вшанування язичницьких богів слов’ян чекало суворе покарання.
