Нові зображення високої роздільної здатності з орбітальних апаратів Марса надають переконливі докази того, що колись північну півкулю планети покривав величезний океан, розмір якого можна порівняти з Північним Льодовитим. Результати, опубліковані 7 січня в журналі NPJ Space Exploration, надають переконливі докази минулого сценарію «блакитної планети», який радикально відрізняється від сухого, запиленого Марса, який ми знаємо сьогодні.
Ключові висновки: дельти річок і особливості берегової лінії
Дослідники з Бернського університету проаналізували зображення з кількох орбітальних апаратів Марса, включаючи ExoMars Trace Gas Orbiter, Mars Express і Mars Reconnaissance Orbiter, зосередившись на Valles Marineris, найбільшій системі каньйонів у Сонячній системі. Вони виявили структури, схожі на річкові дельти на краю каньйону, які утворюються там, де річки впадають у стоячі водойми.
Ці утворення являють собою гирло річки, що впадає в океан. Дослідження надає чіткі докази існування берегової лінії, а отже, стародавнього океану на Марсі.
Команда склала карту цих відкладень на висотах від 3650 до 3750 метрів (11975-12300 футів), датуючи їх приблизно 3,37 мільярда років тому. Їх постійна висота та розташування в північній низовині та Valles Marineris переконливо свідчать про те, що вони позначають межі стародавньої берегової лінії.
Чому це важливо: перегляд розуміння історії Марса
Підтвердження існування великого стародавнього океану на Марсі має важливі наслідки для розуміння минулої придатності планети для життя. Рідка вода є фундаментальною умовою життя, як ми його знаємо, і наявність такого величезного океану свідчить про те, що колись на Марсі могли бути умови, набагато сприятливіші для життя, ніж вважалося раніше.
Нові дані доповнюють інші докази минулої активності води на Марсі:
- «Блакитні камені», знайдені марсоходами, містять мінерали оксиду заліза, що вказує на взаємодію з водою.
- Древні русла річок, зафіксовані марсоходом Curiosity у 2025 році.
- Можливі підземні водоносні горизонти, виявлені орбітальними місіями.
Ці нові докази підтверджують не лише існування води, а й тривалий період, коли рідкої води було достатньо, щоб утворити океан, який покривав всю планету.
Загальна картина: загублений океан і дослідження в майбутньому
Провідний автор дослідження Ігнаціус Аргадесті відзначив разючу подібність між марсіанськими ландшафтами та земними, особливо в утворенні конусних дельт, де річки стикаються з океанами. Масштаб стародавнього марсіанського океану — принаймні порівнянного з сучасним Північним Льодовитим океаном — свідчить про тепліше й вологіше минуле.
Майбутні місії на Марс, ймовірно, будуть зосереджені на пошуку ознак стародавнього життя в осадах, залишених цим загубленим океаном. Важливе питання також полягає в тому, як і чому цей океан зник: це було поступове випаровування чи катастрофічна подія? Відповіді можуть дати цінну інформацію про довгострокову еволюцію планетарного клімату та потенційну придатність для проживання за межами Землі.
Накопичуються докази того, що колись Марс був набагато більш гостинним місцем, ніж сьогодні, і це відкриття наближає нас на крок до розуміння того, як і чому відбулися ці зміни.
