Люди з надзвичайною здатністю запам’ятовувати обличчя, яких часто називають «суперрозпізнаваннями», не просто намагаються більше; їхній мозок природно обробляє риси обличчя принципово іншим способом. Нове дослідження Університету Нового Південного Уельсу (UNSW) Сідней показує, що ці люди автоматично зосереджуються на найбільш характерних характеристиках обличчя, а не сприймають його в цілому. Це не навичка, якій можна навчитися; це глибоко вкорінена особливість сприйняття.
Як працює мозок суперрозпізнаючих
Щоб зрозуміти цю різницю, дослідники використали технологію відстеження очей, щоб проаналізувати, як суперрозпізнавальні та люди з типовими здібностями розпізнавання обличчя дивляться на нові обличчя. У дослідженні взяли участь 37 суперрозпізнаючих і 68 контрольних учасників. Відстежували тривалість і місця, де учасники дивилися на обличчя, що відображалися на екрані комп’ютера. Потім дані подавали в глибокі нейронні мережі (тип алгоритму машинного навчання), навчені розпізнавати обличчя.
Результати були вражаючими: коли алгоритми обробляли дані відстеження очей від суперрозпізнавачів, вони були значно точнішими при зіставленні облич, ніж при обробці даних від звичайних спостерігачів. Це свідчить про те, що спосіб сканування облич суперрозпізнавачами забезпечує мозок більш «інформативними» даними для більш точного їх розпізнавання.
Підхід головоломки
Цей висновок базується на попередній роботі тієї ж команди, яка показала, що суперрозпізнавальні люди не бачать обличчя в цілому; натомість вони розбивають їх на частини, розглядаючи їх як складене зображення. Цей підхід «головоломки» ставить під сумнів припущення, що ефективне розпізнавання обличчя передбачає фокусування на центрі обличчя. Нове дослідження розширює цю ідею, припускаючи, що суперрозпізнавальні люди не просто збирають більше інформації; вони зосереджуються на правильній інформації.
Перебільшені риси: як карикатура
Ключовою відмінністю є природна тенденція зосереджуватися на найбільш «діагностичних» рисах обличчя. Як пояснює провідний автор Джеймс Данн, це схоже на карикатуру: перебільшення відмінних рис робить обличчя легшим розпізнати. Здається, суперрозпізнавальні роблять це візуально, зосереджуючись на деталях, які роблять кожну людину унікальною.
Наслідки для технологій розпізнавання облич
Це дослідження може допомогти покращити системи розпізнавання облич, хоча люди все ще перевершують штучний інтелект у сценаріях реального світу, оскільки ми використовуємо соціальні сигнали. Однак цей навик властивий не тільки людям. Сильні генетичні чинники відіграють певну роль, а обробка ідентифікації обличчя глибоко вкорінена в соціальній поведінці приматів.
Основний висновок
Здатність ніколи не забувати обличчя не пов’язана з пам’яттю; це про сприйняття. Суперрозпізнавальні люди не просто намагаються більше; їхній мозок налаштований по-різному бачити обличчя, автоматично фокусуючись на рисах, за якими кожну людину можна миттєво впізнати.
