Напевно, багато хто пам’ятають і люблять фільм Эльдора Уразбаева «Візит до Мінотавра» про крадіжку легендарної скрипки Антоніо Страдіварі. В основу фільму ліг однойменний роман братів Вайнерів. Однак даний викрадення інструменту відбулося вже після виходу картини в масовий прокат.
«Як вкрасти мільйон»
Все почалося в 1968 році за пограбування квартири знаменитого музиканта Давида Ойстраха. Про це злочині тоді писали виключно зарубіжні видання. Справа в тому, що цінність вкраденого виявилася майже надзвичайною, а володіння таким багатством ніяк не відповідало радянській ідеології. По-перше, злодії забрали з собою величезну суму грошей у валюті, по-друге, безліч ювелірних виробів, а в-третіх, дорогу музичну апаратуру. Але найдивовижніше, що злочинців абсолютно не зацікавили три скрипки Страдіварі, які зберігалися в тій же московській квартирі Ойстраха. Невдовзі зловмисників затримали, і все майно було повернуто законному власнику. Примітно, що, за визнанням самих злодіїв, на злочин їх надихнув кінематограф, а саме популярна в той час американська комедія «Як вкрасти мільйон» (1966 р.). А що стосується скрипок, то недалекі злодюжки просто не мали уявлення про те, що за інструменти перед ними. А між тим цей мільйон, про який вони мріяли, перебував у них під носом. Саме цей випадок з Ойстрахом і послужив поштовхом для написання братами Вайнерами роману «Візит до Мінотавра». Тільки на відміну від реальної історії книжкові зловмисники прихопили у потерпілого Лева Полякова і скрипку «Санта-Марія» роботи прославленого італійського майстра струнних інструментів Антоніо Страдіварі.
«Візит до Мінотавра»
5-тисерийная кінокартина «Візит до Мінотавра» мала в СРСР оглушливий успіх. І справа була не тільки в зоряному складі (у фільмі знімалися Сергій Шакуров, Володимир Самойлов, Олександр Філіппенко, Валентин Гафт, Михайло Пуговкін та інші імениті актори), але і в захоплюючому сюжеті. Проте міні-серіал справив враження не тільки на законослухняних громадян. Їм надихнулися і ті, хто готовий був, як і персонажі фільму, переступити закон. У 1996 році з Музейного об’єднання музичної культури імені М. І. Глінки безслідно зникли кілька інструментів. На цей раз розслідування тривало майже три роки. За цей час злочинці лише одного разу дали про себе знати. Як-то раз в музеї пролунав телефонний дзвінок. Голос на тому кінці дроту запропонував скрипку в обмін на викуп у розмірі одного мільйона доларів. Тільки от на обумовлений по телефону місце вимагач так і не з’явився. У 1996 році з Музейного об’єднання музичної культури імені М. І. Глінки безслідно зникли кілька інструментів. На цей раз розслідування тривало майже три роки. За цей час злочинці лише одного разу дали про себе знати. Як-то раз в музеї пролунав телефонний дзвінок. Голос на тому кінці дроту запропонував скрипку в обмін на викуп у розмірі одного мільйона доларів. Тільки от на обумовлений по телефону місце вимагач так і не з’явився. Пізніше двох злодіїв, які вкрали раритет, заарештували в місті Сочі. А скрипку Страдіварі виявили в зруйнованому будинку неподалік від Абхазії. Подільникам так і не вдалося продати безцінну річ, саме тому вони і подзвонили в музей. Однак йти на зустріч побоялися. Врятована скрипка вимагала реставрації. Коли ж вона потрапила в руки фахівців, виявилося, що це був один з тих інструментів, якими в 1968 році погребували бандити, які пограбували Ойстраха (він подарував цю скрипку музею).
