Збити не просто, а посадити — неможливо» Але американський «Сейбр» все ж був захваченв небі над Кореєю

1

Для того, щоб не відстати від став противником колишнього союзника по антигітлерівській коаліції, СРСР потрібно було дізнатися, в якому напрямку рухається конструкторська думка у Сполучених Штатах. Для цього в 1951 році в небі над Кореєю потрібно було примусити до посадки і взяти в полон американський літак F-86 «Сейбр». Це вдалося Євгену Пепеляеву.

На початку грудня 1950 року 196-й полк, яким командував підполковник Пепеляєв, прибув у Китай. Полк входив до складу 324-ї дивізії Івана Кожедуба. Перед полицями 324-ї дивізії стояло завдання нести охорону мирних об’єктів, захистити мости через річку Ялуцзянь і найбільшу Супхунскую ГЕС, яка забезпечувала енергією не тільки Корею, але і північно-східний Китай.
Радянських льотчиків переодягли у форму армії КНР — тепер вони китайські народні добровольці. А на винищувачі Міг-15 завдали розпізнавальні знаки північнокорейських ВВС.
«Ще коли їхали в поїзді, всім роздали російсько-китайські, російсько-англійські розмовники, і все ретельно вивчали бойові команди. Для радіозв’язку під час бою все одно всі переходили на добротний такий, добірний, загалом, на зрозумілу мову. Який бадьорить дуже сильно. І було зрозуміло, що прилетіли росіяни», — розповів Ігор Абакумов, син однополчанина Євгена Пепеляева.
Перші повітряні бої показали: радянські літаки можуть впоратися зі стратегічними бомбардувальниками B-29. А от протистояти охороняв їх винищувачам «Сейбр» було вкрай складно. Перед льотчиками-асами стояло непросте завдання: примусити до посадки і взяти в полон американський літак F-86 «Сейбр».
«Потрібно зброю супротивника вивчати. Потрібен був «Сейбр» цілий, щоб нашим конструкторам зрозуміти, в якому напрямку рухається конструкторська думка в Сполучених Штатах», — пояснив Ігор Абакумов.
У першому ж бою був збитий і загинув один з пілотів групи випробувачів, два літаки отримали пошкодження. Потім при посадці загинув командир групи. Її розформували.
Інші льотчики мисливців за «Сейбр» шкодували: новітній реактивний винищувач F-86 і збити-то не просто, а посадити взагалі неможливо! Настрої були далекі від переможних. Але Євген Пепеляєв не витрачав час на емоції: поставлено завдання — її треба виконувати. Проаналізувавши бої, він поставив командуванню ультиматум: або пересідає льотчиків на Міг-15біс з двигуном з більшою тягою, або я воювати не буду. У середині квітня 1951 року льотчики отримали партію винищувачів Міг-15біс. На такій машині 20 травня 1951 року підполковник Пепеляєв відкрив рахунок збитим «Сейбрам».
Льотчику треба було переманеврировать противника, зайти в хвіст і атакувати — на великих висотах і реактивних швидкостях.
«За рахунок того, що стеля була вище, ніж у «Сейбра», наші льотчики намагалися йти вгору і, перебуваючи вище свого ворога, атакувати його зверху», — розповів письменник Ігор Сейдов.
Однак у Пепеляева був особливий почерк — безліч маневрів і стрільба з короткої дистанції.
Оновлені Міг-15 вже не були легкою мішенню для «Сейбров». Намагаючись повернути панування в повітрі, восени 1951-го американська авіація перейшла до тактики масованих нальотів. Інтенсивність і розмах боїв збільшилися настільки, що часто в повітря одночасно піднімалися цілі полки і навіть дивізії.
6 жовтня 1951 року Євген Пепеляєв повів на перехоплення літаків супротивника 10 Мігів. На висоті 8000 метрів недалеко від міста Пакчхон зав’язався повітряний бій з 16 «Сейбр». У першій же атаці полковник Пепеляєв обстріляв веденого пари, але тут же потрапив під удар ведучого. Розвернувшись і опинившись у хвості «Сейбра», Пепеляєв з-за сильної перевантаження ніяк не міг вирівняти приціл. Тоді він різко перевернув свій літак, наклав прицільну марку на противника і з дистанції 130 метрів з усіх гармат відкрив вогонь.
«Снаряд потрапив ззаду фонаря льотчика F-86, не пошкодивши його. Але він, цей снаряд, один тільки снаряд 37-мм гармати, він пошкодив двигун та катапульти дії. І льотчик не міг катапультуватися, і в той же час мотор почав у нього тягнути так, що куди йому подітися? » — розповів письменник Ігор Сейдов.
«Сейбр» здійснив вимушену посадку на прибережну смугу Корейської затоки. Американського пілота майже відразу забрав рятувальний вертоліт. А ось літак знищити не встигли. Його приховало припливом.
Повернувшись на аеродром після бою, Пепеляєв дізнався, що збитий ним «Сейбр» записали на рахунок іншого льотчика з сусіднього 176-го полку.
«Пепеляєв, реально Пепеляєв його обстріляв і змусив її сісти в прибережну смугу. Але права на нього заявив льотчик сусіднього полку Шеберстов. І він теж стріляв, але вийшла плутанина», — пояснив Сергій Покладов, молодший науковий співробітник НДІ військової історії Військової академії Генштабу.
Пепеляєв вимагав розгляду. Зазвичай спокійний, він був у нестямі від гніву і образи. Вибухнув скандал.
«У «Сейбров» були свої знаки, наприклад, шахова дошка була у льотчиків або чорні смуги. Той, каже, жовті були оконцовкі консолей у «Сейбра», а Пепеляєв — у нього були чорні смуги на крилах. І він йому сказав, цього льотчику, каже: якщо привезуть літак і будуть оконцовкі площині жовтого кольору, значить, твій. А якщо будуть чорні смуги, значить, це мій був. Ну привезли чорні смуги», — розповів письменник Ігор Сейдов.
Захоплений «Сейбр» доставили в Центральний Аерогідродинамічний інститут для дослідження. Це був дуже цінний трофей, що негайно стало предметом інтриг. І в підсумку його Пепеляеву так і не зарахували. Незважаючи на це, після 6 жовтня 1951 року на рахунку Євгена було вже п’ять перемог. Але найрезультативнішим у бойовий кар’єрі Пепеляева став листопад 1951 року. За 22 дні командир 196-го полку збив 6 американських літаків.
З 32 полків, які воювали в Кореї, 196-й полк під командуванням Євгена Пепеляева став найрезультативнішим. За 10 місяців знищив 108 літаків супротивника, при цьому мав малі втрати: 4 загиблих льотчика і 11 збитих Мігів. Їх командир, полковник Пепеляєв, став кращим льотчиком-винищувачем Корейської війни. Виконавши 109 бойових вильотів, у 38 повітряних боях офіційно він здобув 20 перемог.
Офіційно на рахунку Євгена Пепеляева 20 збитих літаків. За іншими джерелами — 23. Відомо, що дві перемоги полковник віддав своєму відомому в знак подяки. Той прикривав його, часто ризикуючи собою. Сам Пепеляєв ніколи зайвого собі не приписував. Ім’я видатного аса реактивної ери занесено в книгу рекордів Гіннесса. З часів Корейської війни результат Євгена Пепеляева донині не перевершив ніхто.