Юда — гірше Власова: генерал СС Броніслав Камінський РОНА

38

Броніслав Камінський: це був самий жорстокий «Юда» під час Великої Вітчизняної війни

Історія «Бригади Камінського» або Російської Визвольної Народної Армії починається пізньої осені 1941 року, коли в невеличкому містечку Локоть (6000 чол. населення) неподалік від Брянська колишній репресований вчитель фізики К. П. Воскобойников під егідою німецьких окупаційних сил організовує добровільний загін народної міліції для охорони місцевого населення від частих нападів партизанів і збилися в загони оточенців і дезертирів червоної АРМІЇ.
Заступником командира загону, що не перевищує тоді своєю чисельністю 350 чол., стає Броніслав Станіславович Камінський — син поляка і німкені, інженер, також відсидів у таборах.
Після загибелі Воскобойнікова в січні 1942 року командування загоном чисельністю вже 800 чол. приймає Камінський. З його приходом діапазон дій частини стає виразно ширше — крім забезпечення порядку в Лікті і околицях, Камінський також проголошує своєю метою боротьбу з комунізмом і створення нового російського держави, організовує російську націонал-социалистскую партію на принципі німецької НСДАП, називає свою частину початком створення Російської Визвольної Народної Армії.
Дії Камінського вітаються найвищим німецьким керівництвом на місці і в Берліні. До кінця 1942 року чисельність міліції Камінського наближається до 10 000 чол., що ефективно допомагає німцям в противопартизанских акціях. Район міста Лікоть отримує статус самокерованої автономії на окупованій території, на чолі цього невеликого «держави» варто Броніслав Камінський.
Сам Альфред Розенберг, міністр східних територій, склав доповідну записку Гітлеру «Про російською самоврядування округом Лікоть». Правда, високо оцінювалися в ній не стільки успіхи «цивільного будівництва», скільки каральні операції проти партизан.
Колишній конезавод в Локоте перетворили у тюрму, де катували захоплених партизан. За словами очевидців, Камінський і сам проводив тортури. В служінні у нього були такі злочинці, як Макарова-Гінзбург, прозвана Тонькой-кулеметницею. Ця дама була катом окружної в’язниці і власноруч розстріляла близько двохсот в’язнів. За кожну партію жертв її нагороджували графином спирту.
Иуда — похуже Власова: генерал СС Бронислав Каминский РОНА Великая Отечественная война,история
Макарова-Гінзбург
Для підвищення боєздатності Камінський отримує згоду німецького командування проводити набори в свою міліцію серед радянських військовополонених, а також завинила мобілізацію людей призовного віку серед місцевого населення. З переходом від чисто добровольчої системи до примусовим закликів і використання військовополонених, часто йшли на службу в бригаду з єдиною метою — перебігти потім до партизанів, моральний клімат в частині різко погіршився.
До літа 1944 року бригада Камінського часто бере участь в антипартизанських операціях спільно з німецькими силами. Із збільшенням кількості особового складу та зниженням контролю в бригаді частішають випадки дезертирства, крадіжок та інших правопорушень. В липні 1944 року міліція Камінського стає російською штурмовою бригадою РОНА у складі сил СС, потім Гренадерської (російської) дивізії СС № 29.
Історик з Великобританії Колін Хітон писав: «Бригада Камінського створила чимало злодіянь, добре борючись на боці німців». Камінському було запропоновано увійти до війська СС з присвоєнням звання бригаденфюрера.
1 серпня 1944 року РОНА була реорганізована в 29-у гренадерську дивізію СС. Сам Камінський отримав звання ваффен–бригадефюрер і генерал–майора військ СС.
У серпні 1944 року частини РОНА беруть участь у придушенні Варшавського повстання.
У Варшаві люди Камінського практично повністю виходять з-під контролю: в місті здійснюють численні вбивства, згвалтування та грабежі.
Звірствами РОНА шоковане навіть місцеве командування СС. Після зґвалтування і подальшого вбивства двох німецьких дівчат Камінський і його штаб заарештовані частинами СС, Броніслав Камінський незабаром таємно розстріляний.
РОНА до кінця 1944 року повністю розформовано, частина особового складу переведена до складу РОА і проходить тренування на полігоні армії Власова в р. Нойхаммер, інші відправлені на будівництво оборонних споруд у район Штеттіна.