Ви звертали увагу, що ми так багато знаємо про акторів, які знімаються в популярних екранізаціях, і майже нічого — про письменників, завдяки яким екранізації і з’являються? А адже це яскраві талановиті люди, по долях багатьох з них можна писати романи.
Shnyagi.Net вирішив дізнатися, як виглядають автори бестселерів, чиї твори ожили на екранах. Виявилося, творця роману, що ліг в основу серіалу «Чудотворці», Саймону Річу всього 35 років, а трилер «Зникла» написала чарівна Гілліан Флінн.
Серія романів «Сутінки», Стефені Маєр
Екранізації: «Сутінки» (2008), «Сутінки. Сага. Молодий Місяць» (2009), «Сутінки. Сага. Затемнення» (2010), «Світанок: частина 1» (2011), «Світанок: частина 2» (2012).
Стефані — звичайна домогосподарка і мати 3 дітей. Принаймні так було до того, як вона побачила сон про дівчину і вампіра. Він настільки її надихнув, що Майєр захотілося його записати, а пізніше і перетворити в книгу. Її твір стало так популярно у підлітків, що у результаті на світ з’явилася ціла серія романів, що скуповується мільйонними тиражами.
Трилогія «50 відтінків сірого», Е. Л. Джеймс
Екранізації: «50 відтінків сірого» (2015), «На 50 відтінків темніше» (2017), «50 відтінків свободи» (2018).
Е. Л. Джеймс — псевдонім Еріки Леонард, домогосподарки, яка обожнювала еротичну літературу і серію книг «Сутінки». Пізніше вона почала писати по ним фанфіки, а згодом вирішила створити повноцінний роман, який миттєво став бестселером.
«Добрі знамення» та «Американські боги», Ніл Гейман
Екранізації: “Американські боги” (2017), “Добрі знамення” (2019).
Ніл навчився читати в 4 роки і віддавав перевагу іграшкам книги. Його улюбленими письменниками були Джон Толкін і брати Стругацькі, що, безсумнівно, вплинуло на його творчість. Гейман створює не тільки романи і розповіді, але і комікси. Наприклад, він придумав Пісочного Людини.
«Страх і відраза в Лас-Вегасі», Хантер Томпсон
Екранізація: «Страх і ненависть в Лас-Вегасі» (1998).
Томпсон — американський письменник і батько гонзо-журналістики (репортер пише тільки про те, що спробував і пережив сам і при цьому не соромиться користуватися нецензурною лексикою). Хантер славився своєю жвавістю і безглуздям, тому йому завжди було про що написати. Наприклад, одного разу він спробував влитися в банду байкерів Hells Angels, що ледь не коштувало йому життя.
Він довгий час працював кореспондентом у журналі Rolling Stone, його кращі твори вперше були опубліковані саме там.
«Секс у великому місті», Кендес Бушнелл
Екранізація: «Секс у великому місті» (1998-2004).
У надії стати письменницею Кендес переїхала зі свого невеликого містечка в Нью-Йорк. Але роботи для неї там майже не було, і Бушнелл часто сиділа без грошей. Одного разу Кендес попросили вести колонку в одній щотижневій газеті, і це повністю змінило її життя. Вона стала описувати типові нью-йоркські ситуації, розповідати про себе і своїх друзів, і колонка миттю стала популярною. Бушнелл зрозуміла, що з цього вийде відмінна книга, і написала свій знаменитий роман.
«Дім дивних дітей міс Перегрін», Ренсом Риггз
Екранізація: «Дім дивних дітей міс Перегрін» (2016).
Ренсом довгий час працював в кіноіндустрії: писав сценарії, знімав короткометражки. На написання книги його надихнуло… хобі. Риггз збирав старовинні фотографії, та так захопився, що й не помітив, як почав продумувати сюжет майбутнього бестселера. До речі, свій роман він проілюстрував фотографіями з тієї самої колекції.
Серія романів «Пісня Льоду і Полум’я», Джордж Мартін
Екранізація: «Гра престолів» (2011-2019).
Творець світового бестселера вперше спробував писати ще в школі: складав під час нудних уроків моторошні розповіді про монстрів і продавав їх однокласникам. Якийсь час Мартін викладав англійську, писав сценарії для Голлівуду, видавав невеликі збірки оповідань. Хоча його роботи не раз удостоювалися літературних нагород, справжню популярність йому приніс всім відомий цикл романів про боротьбу за Залізний трон.
«Бійцівський клуб», Чак Паланік
Екранізація: «Бійцівський клуб» (1999).
У це складно повірити, але колись Паланік писав навчальні керівництва по ремонту вантажівок. У той час він тільки починав будувати свою кар’єру в області журналістики. Пропрацювавши 2 роки, він покинув усе і став волонтером у притулку для бездомних і в хоспісі. Чак перевозив невиліковно хворих людей на зустрічі груп підтримки. Ідея створювати романи Паланіку прийшла після відвідин курсів письменницької майстерності, на які він ходив, щоб завести друзів.
«Велика маленька брехня», Ліана Моріарті
Екранізація: «Велика маленька брехня» (2017).
Ліана починала свій шлях у рекламній компанії: складала короткі оповідання, слогани та сценарії для відеороликів. Після того, як її сестра видала свій роман, Моріарті і сама спробувати писати. Хоч і не відразу, але успіх її наздогнав, зараз твору Ліани друкуються мільйонними тиражами. До речі, вона пише і для дітей.
«99 франків», Фредерік Бегбедер
Екранізація: «99 франків» (2007).
Камю — французький письменник, сценарист, редактор і навіть актор. Після закінчення університету став фахівцем в області маркетингу і без зусиль знайшов собі роботу в цій сфері. Починав він як копірайтер, а потім став отримувати запрошення в журнали як літературного критика.
У якийсь момент Фредеріку захотілося викрити світ реклами, показати її виворіт, що він і зробив у своєму романі «99 франків». Скандальний успіх твору відразу приніс авторові популярність.
«Воно», Стівен Кінг
Екранізація: «Воно» (1990, 2017).
Не дивлячись на те що в дитинстві Стівен був дуже вразливою дитиною, він обожнював фільми жахів і комікси про всяку нечисть. Свій перший твір він написав у 7 років і з того моменту творив без зупинки. Кінг твердо вирішив заробляти письменством, але юного автора довго ніхто не хотів публікувати, і він був змушений працювати на ткацькій фабриці, то в пральні.
Одного разу дружина вмовила його дописати роман «Керрі», який він викинув у відро для сміття, повністю зневірившись у своєму таланті. На подив Стівена, книгу не тільки відразу ж опублікували, але вона навіть сподобалася читачам. Пізніше він написав другий свій успішний роман — «Сяйво». На даний момент Кінг написав понад 200 оповідань і близько 60 романів, а кількість екранізацій вже давно перевалило за 80.
«Розповідь служниці», Маргарет Етвуд
Екранізація: «Розповідь служниці» (2017).
Маргарет остаточно вирішила, що стане письменницею, ще в підлітковому віці. Її поетичний збірник, який вона опублікувала в 21 рік, був удостоєний медалі Едвіна Джона Пратта. Пізніше вона видала кілька романів, але по-справжньому знаменитою стала після написання «Розповідь служниці». Він відразу ж став бестселером не тільки екранізували, але поставили за нього балет і навіть зняли серіал. До речі, Маргарет отримала в ньому епізодичну роль — вона зіграла одну з «тіток».
«Лайно», Ірвін Уелш
Екранізація: «Бруд» (2013).
В юності Велш був солістом декількох панк-груп і справжнім прожигателем життя. Його не раз заарештовували за порушення громадського порядку і вандалізм. В якийсь момент він зрозумів, що якщо не змінить своє життя, то потрапить на саме дно. Тоді Ірвін влаштувався ріелтором, і цей момент став поворотним: робочі будні здалися йому такими нестерпними, що від нудьги він почав писати. Дивно, але перший автобіографічний роман невідомого автора «На голці» моментально став світовим бестселером.
«Щоденник пам’яті» і «Поспішай кохати», Ніколас Спаркс
Екранізація: «Поспішай кохати» (2002), «Щоденник пам’яті» (2004).
Свій перший роман автор бестселерів написав ще в університеті, щоправда, ніхто не хотів його публікувати. Тоді Ніколас став шукати більш стабільну роботу. Він працював і ріелтором, і продавцем по телефону, а пізніше і зовсім переїхав в інше місто і став фармацевтом.
Весь вільний час він присвячував своєму роману «Щоденник пам’яті», який в перший же тиждень продажів очолив список найбільш продаваних книг New York Times. Остаточно ж Спаркс впевнився у своєму таланті лише після випуску не менш успішного «Послання в пляшці».
«Помаранчевий — новий чорний: Мій рік у жіночій в’язниці», Пайпер Керман
Екранізація: «Помаранчевий — хіт сезону» (2013).
Пайпер і не планувала ставати письменницею до тієї пори, поки не опинилась у в’язниці. Що сталося з нею вплинуло на все її життя, і їй захотілося розповісти про свій жахливий досвід. Керман видала мемуари, за яким через 3 роки зняли серіал. Зараз вона є членом Жіночої тюремній асоціації і викладає уроки письма в виправних установах.
«Зникла» і «Гострі предмети», Гілліан Флінн
Екранізації: «Зникла» (2014), «Гострі предмети» (2018).
У дитинстві Гілліан обожнювала читати ужастики і мріяла стати кримінальним репортером: писати про шокуючі злочини і розслідувати заплутані справи. Подорослішавши, вона зрозуміла, що не впорається з такою професією, і влаштувалася в журнал Entertainment Weekly, де була браузером кіно, серіалом і книг.
Гілліан все ж вдається розслідувати загадкові злочини, тільки не в житті, а на сторінках своїх книг. Її перший роман «Гострі предмети» миттєво став світовим бестселером і отримав схвальні відгуки від самого Стівена Кінга.
What in god’s Name, Саймон Річ
Екранізація: «Чудотворці» (2019).
Саймон — американський гуморист, сценарист і письменник. Після закінчення університету 4 роки складав жарти для передачі «Суботнім вечором в прямому ефірі», яка виходить на каналі NBC. Йому лише 35 років, а він вже встиг написати пару романів і випустити кілька збірок оповідань.
А як ви ставитеся до екранізації популярних романів? Чи здатні вони скласти конкуренцію книзі?
Джерело: http://pravdu.com.ua/
