Як виглядає зараз чарівна Мальвіна і як вона змінювалася з плином часу.
Одна з основних причин того, що картини видатного радянського кіноказкаря Леоніда Нечаєва люблять і дивляться через багато років. Титанічна праця режисера і його асистентів по підбору дітей акторів. Працівникам “Білорусьфільму” доводилося їздити по всій неосяжній радянській країні в пошуках потрібного типажу.
Деколи проглядалися тисячі дітей. І раптом дізнаватися героїню (або героя) у випадкових перехожих. Так сталося і з вибором актриси на роль Мальвіни для екранізації знаменитої казки Олексія Толстого “Золотий ключик, або Пригоди Буратіно”.
Юна москвичка Тетяна Проценко їхала з мамою додому з Мінська, коли випадково помітила її помічниця режисера запропонувала дівчинки пройти проби на роль її улюбленої казкової героїні.
Грати спокійну і розсудливу ляльку цікавої дівчинці непосиді було важко. До того ж у неї випав молочний зуб і їй вентилі фарфоровий. Це доставляло дівчинки незручності.
Проте з роллю вона впоралася чудово, як і інші юні актори. Чому сприяла, традиційно панувала на знімальних майданчиках дитячих фільмів Нечаєва, невимушена пустотлива обстановка. Діти безцеремонно іменували знаменитого режисера тато Льоня. Хоча деколи він був з ними строгий.
Хлопці за час зйомок подружилися і розлучалися зі сльозами на очах. Тоді вони не знали, що доля ще зведе багатьох з них разом.
Після виходу картини на екрани у Тані почалися проблеми в спілкуванні з однолітками. З нею не хотіли дружити, вона чула за спиною шепіт: «Фу, Мальвіна, чистюля, зануда». А потім сталося нещастя, яке поставило хрест на її акторській кар’єрі. Таня впала з велосипеда, отримала травму спини – настільки серйозний, що півтора місяці довелося провести в лікарні. Лікарі заборонили їй будь-які навантаження: фізичні та емоційні… А в цей час режисер Леонід Нечаєв пише сценарій нової казки – «Про Червону Шапочку». Головна роль призначалася Тані. Але вона не змогла зніматися за станом здоров’я, і роль Червоної Шапочки дісталася іншій дівчинці – Яні Поплавської. Можливо, якщо б не сталася та велосипедна «аварія», життя Проценко в кіно могла б скластися інакше.
«Сталося те, що сталося, значить, так судилося», – мудро розмірковує Тетяна. Вона закінчила киноведческий факультет Вдіку. Там їй теж діставалося за Мальвіну. Деякі однокурсники з зарозумілістю обговорювали її роль: мовляв, наївне дитяче кіно, і ти в ньому дуже погано зіграла. Проценко болісно сприймала кожне образливе слово на свою адресу, але переживання тримала в собі, а по ночах подушка бувала мокрою від сліз. «Я тоді дуже добре відчула, що таке самотність», – каже Тетяна.
Виконав роль П’єро Роман Столкарц був по-справжньому закоханий у виконавицю ролі Мальвіни. Та й хто з радянських хлопчаків 70-их не марив за дівчинку з блакитними волоссям. Тетяні приходили мішки з листами від шанувальників, а залицяльники чергували під вікнами. Зіткнулася вона так само з заздрістю, дівчинку цькували, принижували. Від усього цього у починаючої актриси стався нервовий зрив, посилений важкими травмами, отриманими від падіння з велосипеда. Вона була змушена відмовитися від спеціально написаної під неї головної ролі у наступному великому проекті Леоніда Нечаєва і сценариста Інни Веткиной “Про Червону Шапочку”.
Коли Тетяна вже вчилася в старших класах, Ролан Биков спробував повернути її в кіно. Пропонував одну з головних ролей негативних в драмі “Опудало”. Але, в пам’яті дівчини спливла цькування за успіх Мальвіни, та вона відмовилася.
Після школи дівчина вступила на киноведческое відділення Вдіку. Там вона через багато років зустрілася з навчалась на акторському курсі виконавцем ролі Буратіно Діму Йосипового. Дорослі Буратіно з Мальвіною відшукали П’єро (Романа Столкарца). Вони досі дружать сім’ями.
Відразу по закінченню Вузу Ролан Биков запросив її в свій Фонду розвитку кіно і телебачення для дітей та юнацтва. Вона працювала там режисером. Це були 90-ті роки. Часи для дитячого кіно вкрай важкі. Фонд довгий час тримався на особистому ентузіазмі та пробивних якостях самого Бикова. Однак до кінця 90-их видатний діяч кіно помер.
Коли справи у фонді пішли зовсім погано, їй довелося шукати нову роботу. Тетяна освоїла нову для себе спеціальність, комп’ютерний дизайн. Працювала дизайнером в журналах і поліграфічних фірмах. Так само працювала головним редактором.
В одному з журналів де їй довелося працювати вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком журналістом Олексієм Войтюком. Виконав коли-то роль Иванушки в одній з останніх якісних вітчизняних кіноказок “Після дощику в четвер”.
В наші дні Тетяна Проценко домогосподарка. Вона щаслива в шлюбі. Захоплюється поезією. Випустила збірку власних віршів. Читає в дитячих творчих гуртках лекції з історії кіно. Періодично з’являється на телебаченні в ностальгічних передачах. Їх з чоловіком часто запрошують на зустрічі з дітьми, на що вони охоче відгукуються.
