Як в СРСР готувалися до «Олімпіади-80» (6 фото + текст)

У жовтні 1961 року Микита Хрущов пообіцяв, що до 1980 року радянські громадяни будуть жити при комунізмі. Частково цю обіцянку було виконано. У 1980 році жителі Москви, Києва, Таллінна, Мінська і Ленінграда дійсно відчули себе в якійсь зміненим, майже ідеальної реальності, яку можна назвати «олимпизмом». На прилавках «раптом» з’явилися дефіцитні продукти, делікатеси, закордонні газованої води і «Мальборо», з вулиць зникли «антисоціальні» елементи, рівень злочинності наблизився до нульової позначки, автомобілі стали ідеально чистими, міліціонери — супервежливыми і по-святковому охайними. У громадському транспорті зупинки оголошували російською та англійською. У містах-господарях Олімпіади-80 сформувалося те, що сьогодні прийнято називати доброзичливою міським середовищем. Все було б ідеально, якби не розуміння того, що все це достаток «потьомкінські села» і лебедина пісня радянської економіки. Збереглася записка Леоніда Брежнєва Костянтина Черненка, в якій він сумнівається в доцільності проведення Олімпіади. Генеральний секретар був не впевнений, що радянська економіка зможе відновитися після Ігор. Але маховик уже запущений, і все потрібно було влаштувати в кращому вигляді. В умовах Холодної війни Радянський Союз просто не мав права вдарити в бруд обличчям — потрібно було терміново «наводити марафет». І його навели.

Неблагонадійних елементів немає

Першим ділом потрібно було розібратися з «людським фактором», очистити Москву та інші олімпійські міста від всіх неблагонадійних елементів, тобто від людей без певного місця проживання, від жебраків, алкоголіків, фарцовщиків, наркозалежних, злодіїв і повій. «Жриць кохання» зокрема розселяли по віддалених селах і санаторіям під суворий нагляд місцевих дільничних, однак в містах все ж залишалася частина з них — ті, що співпрацювали з Комітетом і могли здобувати цінні відомості від іноземців. У липні 1979 року під грифом «Цілком таємно» був прийнятий документ з довгою назвою «Про введення тимчасових обмежень на в’їзд р. в Москву в період Олімпіади-80 та направлення громадян р. Москви і Московської області в будівельні загони, спортивні та піонерські табори та інші місця відпочинку влітку 1980 року». За шорсткою мовою документа ховалося вказівку про висилку за 101-й кілометр всіх вищеперелічених груп населення. В’їзд до Москви з інших областей був тільки за перепустками. Таким чином перекривався шлях стихійним туристам і так званим «мешочникам»; вони їздили в Москву за ковбасою, м’ясом та іншими дефіцитними товарами. На вокзалах і шосе був встановлений особливий контроль, потік приїжджих швидко вичерпався. Дітей було велено розподіляти по таборах (сезони влітку 80-го були продовженими), студентів відправляли «на картоплю» і в експедиції.

Бандитизму немає

Незважаючи на те, що в СРСР було прийнято вважати, що організованій злочинності в країні немає і не може бути, вона була. І слідчі органи це знали. З 10 березня по 25 травня 1980 року КДБ спільно з міліцією (в той час до Москви були стягнуті кращі кадри МВС з усього Союзу) проводили рейди серед відомих їм банд. У злочинців було вилучено 6905 одиниць вогнепальної зброї (828 пістолетів, 25 кулеметів, 146 автоматів, 1676 гвинтівок і карабінів, 2480 обрізів і одиниць саморобної нарізної зброї, 1750 стовбурів дрібнокаліберної зброї, а також 290 тис. патронів, 965 гранат і 1189 кілограмів вибухових речовин). Ця операція отримала назву «Арсенал». За її підсумками до кримінальної відповідальності було притягнуто 1025 осіб, до адміністративної — ще 11 700. Звичайно, за сучасними мірками обсяги вилученої зброї можуть здатися несуттєвими, але для 1980 року операція «Арсенал» була дуже масштабною і безсумнівно значущим. Міністр внутрішніх справ Микола Щолоков в липні 1980 року особисто зустрічався з приведеними до нього «злодіями в законі» і дохідливо пояснив їм, що якісь ексцеси під час проведення Ігор виключені.

Тероризму немає

Найсерйознішою загрозою проведення Олімпіади був тероризм. Ще свіжа була пам’ять про трагедії на Мюнхенській Олімпіаді 1972 року, коли терористи «чорного вересня» розстріляли 13 ізраїльських спортсменів. Крім того, розжарювала ситуацію низка недавніх терактів: 8 січня 1977 року у Москві прогриміли три вибухи, влітку того ж року терористи захопили літак німецької «Люфтганзи», у травні 1978 року в Італії був убитий терористами відомий прокурор Альдо Моро. Не давали втратити пильність і гучні акції ірландської ІРА, баскської ЦЯ, західнонімецької РАФ і «Японської ” Червоної армії». До питання попередження терористичної загрози в СРСР підійшли відповідально. 28 жовтня 1975 року у МВС було створено спеціальний «олімпійський» управління. У 1976 році спільна делегація МВС і КДБ СРСР їздила в Монреаль для того, щоб перейняти досвід зарубіжних колег. У червні 1977 року спеціальний «олімпійський» 11-ий відділ був створений і в п’ятому управлінні КДБ. У ньому збиралася вся інформація, пов’язана з майбутньою Олімпіадою — від прикордонників, від розвідки і контррозвідки, від регіональних відділень КДБ, від органів безпеки інших країн, від інформаційних агентств. До липня 1980 року на контроль в’їзду було поставлено понад 2700 осіб, перевірено понад 400 осіб, висловлювали намір вчинити незаконні дії. КДБ СРСР закрив в’їзд в Союз для 6000 іноземців, які, на думку Комітету, небезпека. Під час проведення Ігор на трибунах велика частина глядачів була переодягненими в цивільне співробітниками держбезпеки і міліціонерами. Іноземних спортсменів насторожувало, що ще до відкриття входу на стадіон, трибуни були на третину заповнені.

Дефіциту немає

Олімпіада-80 запам’яталася москвичам як час продуктового достатку. На прилавках магазинів з’явилися делікатеси: сервелат, салямі, джем, сир скибочками, лікери, імпортне пиво і сигарети. Вперше столичні жителі побачили яскраві упаковки соку, який потрібно було пити через соломинку, дізналися, що таке «Фанта», «Кока-Кола», жувальна гумка в асортименті. Більшу частину продуктів забезпечили фіни. В барі прес-центру Олімпіади можна було замовити небачені по тим часам коктейлі, які готували кубинські бармени…

Новий місто