Як Сергій Семак ставав тренером для топ-клубу

82


Коли один тренер, очоливши «Зеніт», при першому ж виступі перед командою розвів руками: «Хлопці, я тут фігура тимчасова». Результат не змусив себе чекати: майже з середини сезону вболівальники чекали тільки його закінчення. Сергій Семак після оголошення вироку, що саме він призначений головним міг відчувати що завгодно, але від такої фрази втримався. Більше того – ніхто навіть не зрозумів, що він замружився і стрибнув в ополонку.
Хоча перший збір вийшов дивним. Майже тридцять осіб на тренуваннях. Вельми специфічна організація, яка включила в себе аж один контрольний матч з австрійськими аматорами в період, коли один з одним не грають хіба що приальпийские кози з місцевими ж вівцями. При цьому стояло завдання якомога швидше розібратися з «багажем Манчіні» і струсити пил з забутого румунським дідусем. Самою сумою контракту Семаку немов сказали: «Працюй і не їжі».
Але він запищав. Коли в останній день збору раптом з’ясувалося, що поле, де мав відбутися матч з чомусь другим складом братиславського «Слована» залите дощем і непридатне для гри, головний все одно дав команду їхати. До речі, не за сусідній пагорб – більше двохсот кілометрів по вузьких дорогах з істотними обмеженнями швидкості. «Якщо ситуація тупикова, доведи її до абсурду, і все вирішиться само»? Так, це як раз той випадок. Хто був поруч, оцінили: Семак, схоже, вже тренер.
Как Сергей Семак становился тренером для топ-клуба Спорт
Втім, залишалося перевірити – це сила, або просто її демо-версія. Що не подобалося: з одного боку, Семак не боявся відкрито висловлювати невдоволення умовами для роботи, з іншого, виходить, прилітало власним же гравцям – нерідко від головного тренера надходила пропозиція оцінити рівень складу «Зеніта». Так було і після «Мольде», коли синьо-біло-блакитні через холодний піт вийшли в груповий турнір Ліги Європи, і щось схоже в день завершення виступів у єврокубках. Правда, спровокувала Семака дурнувата претензія з боку ЗМІ: мовляв, яке право ви взагалі мали програти «Вільярреалу»?!
Претензії по трансферній роботі (точніше, за її відсутності) Семак висловлював часто, на тлі згасаючих результатів це все більше різало вуха. Якщо чесно, я дуже здивований, що на Семака ніхто в роздягальні не образився. Але, мабуть, в сезоні 2018/19 там зібралися не дівчинки, а профі, яких зачепило щось, що не дозволяє витрачати енергію на приватне.
П’ять причин поважати чемпіонство «Зеніту»
Втім, виступу на прес-конференціях Сергій Богданович по ходу сезону тільки вчився. Сказати хотілося багато, але більше половини з цього «золотого запасу» все ж потрібно тримати всередині себе. Алегоричною мовою він ще не оволодів, образністю теж – речі виходили витіюватими, немов головний тренер вів діалог сама з собою. Але, безумовно, знаючи про це обмеження, Семак навчився, як ні парадоксально, розгорнути на користь справи власну мову.
Как Сергей Семак становился тренером для топ-клуба Спорт
«Я бачу розуміння цих схем, то це добре», – цією фразою в інтерв’ю Олександру Дорскому Сергій Богданович одним бавовною закрив томик під назвою «осінь-2018». «Зеніту» не звикати – після бадьорого старту (матчі з мінським «Динамо» – просто водохресна ополонку) почалося падіння, яке зупинив тільки перерву. У «Зеніту» був настільки простий набір гравців, що тільки й залишалося сподіватися на «я розумію плавати брасом». Розумні очі гравців не могли компенсувати нездатність «Зеніту» використовувати схему 4-4-2 при травмах Нобоа, Єрохіна і «невмінні Паредес правильно виконувати технічні елементи» (цитата, Сергій Богданович Семак).
Культурний шар. У що перетворюється найтитулованіший гравець «Зеніта»?
Потім посипалися скелети з стильного туринського шафи Маркізіо, врізався ребром у штангу на зборах Кузяев. Ще до цього інциденту Семаку залишалося тільки творити маленькі чудеса, просуваючи, скільки було сил, Ернані, чиї футбольні здібності до цього мирно дрімали під гербовим зображенням лівої ноги бразильця. Іноді тренеру доводилося називати зовсім вже страшне слово Краневиттер, остаточно руйнуючи надії на 4-4-2, 4-3-3 і навіть 4-2-3-1 – просто тому, що один дотепний експерт з живою мовою коротко описав можливості цього аргентинця: «Його і Симеона-то випускав хвилин на 20 при виграшному рахунку – м’яч выткнуть біля чужого Краневиттер вміє…»
Как Сергей Семак становился тренером для топ-клуба Спорт
На цьому танці на кістках колишнього керівництва варто припинити: Костянтин Сарсания пішов від нас з обіцянкою як мінімум відбити всі витрати Паредесом. Поки на світі існують клуби, начебто ПСЖ, до досвідчених менеджерів (їх, на жаль, стає все менше) варто прислухатися. Дриусси брали, як футболіста, здатного без «але» і «якщо» «Зеніту» підійти, Рігоні і Мамману – для «може бути», а Краневиттера – «на здачу», як порцелянову кицю в сервант. Цілком стандартний хід при масової трансферної закупівлю з одного регіону, так що ніяких «кошмар, «ганьба».
Семак користувався своїм шансом стати топ-тренером, активно використовуючи метод дедукції. І якщо направо був тупик, а наліво – болото, йшов, куди пускали. Завдяки цьому так довго таїв для нас всю правду про свої переживання Дриусси: Себастьяна облаяли за визнання «шкодую про переїзд в російський чемпіонат», але при цьому форвард добровільно прийняв нову роль. Погодився на меншу кількість моментів і більше – чорнової роботи. Жив у країні, куди його, мабуть, відправили, не ввівши в курс справи про відстанях і кліматі. Таку ж дивну лояльність до головного тренера проявив і Артем Дзюба: ще при Роберто Манчіні він прийняв для себе рішення піти з «Зеніту» не минулим, нинішнім літом. Де з ким з керівництва уникав зустрічей навіть у роздягальні. Але за Семака грав, і коли прийшов Азмун, став грати на нього, забувши про голах. То чи вміння бути серед гравців своїм, то «зрозумілим чужим» дало Семаку можливість терпляче чекати від команди не тільки розуміння, але і реалізації пропонованих схем.
Семак продовжив дивувати, коли в міжсезоння висловив здивування поверненням Рігоні. Подача була дещо дивною: я, мовляв, не знаю. Це непорозуміння легко було виправити переглядом матчів «Аталанти» або «ретро-матчів» «Зеніту», коли Рігоні робив вигляд, що веселим барбосиком пустує на правій бровці один. Але команді настільки сильно не вистачало гравців з якими б то не було яскраво вираженими якостями, що Рігоні встиг дещо зробити, щоб в чемпіонській гонці наступив перелом на користь «Зеніту». Семак не гребував нічим, щоб виграти чемпіонат: боровся з упередженнями, був гнучкий, слухав тренерський штаб, ставив найсильніших, швидко реагував на обставини. Такий простий набір, ніяких чудес, але іншого і не потрібно.
У Сергія Богдановича багато дітей. Так багато, що йому доводилося співчувати: якщо почитати блоги, можна подумати, що справжній головний тренер двадцять чотири години на добу повинен переглядати свої і чужі матчі, ночувати на базі і кричати на тих, хто не живе, як він. Але у Семака чимало часу йде на особисте життя, яка ніяк не заважала роботі. Більш того, допомогла. По-перше, автоматизувати процес і надмірно не тиснути на команду, як це роблять іноді справжні фанати своєї справи. По-друге, досвід спілкування з дітьми допоміг при формуванні «весняного» складу – своєю особистою заслугою Семак може вважати те, що в пару до Барриосу знайшовся Оздоєв, і проблемна зона «шостого номера», що робила вразливою і громіздкою будь-яку схему, нарешті сыгралась, як треба.
Посилення в особі Ракицького, Азмуна, Барріоса дали якість, приніс вирішальну перевагу над суперниками. Але це знайшло вираження не тільки в грі. Магомед Оздоєв – справжній «футбольний» тип. З бійцівським характером, великими можливостями за обсягом дій. Одна біда – його технічне оснащення не дозволяє розраховувати на потрапляння до складу будь-яких обставин. Але вже на іспанському зборі було видно, що Оздоєв стрепенувся, опинившись на полі поруч з тими, хто міг би підтягнути його і кому б він міг допомогти сам. Голосок Маги лунав дедалі голосніше, в якийсь момент вони вже «співали» разом з Дзюбою. Я стежив за деякими заняттями Семака і дивувався: Богданович поводився, немов у юнацькій команді. Тренування тягучі, з зупинками, довгими роз’ясненнями. Це ж так просто, невже такі серйозні люди цього не знають?!
Реакція гравців була різною. Хто-то скромніше дивився в землю, хтось посміхався в тому ж напрямку (і практично вже на полі після цього не виходив). Хтось не висловлював емоцій зовсім. А Магомед Оздоєв підходив ближче і перепитував. Сміятися над ним пізно – тепер вже весело Мага. Кому навесні вже було діло до його періодичних киксов і неточностей, якщо в центрі поля вже не залишалося розривів, а Оздоєв виявлявся не тільки здатний страхувати в будь-якій ситуації, але і додавати кількості будь атаці?
Семака просили дати шанс Мусаєву, але момент був втрачений в останній грі зборів з «Сарпспборгом». Оздоєв забрав місце у молодого (не Барріос), так і тренер, чесно кажучи, перестраховывался. Йому дуже потрібно було виграти чемпіонат Росії, а коли ставиш себе перед подібною метою, перестраховки неминучі.
Росія в Лізі чемпіонів. Що чекає «Зеніт», «Локомотив» і «Краснодар»
Влітку перед Семаком постане ще одна серйозна задача: підготувати «Зеніт» до Ліги чемпіонів. Чи візьметься він за неї? Довірять саме цього тренера підвищення власної планки? У будь-якому випадку, після успіху в чемпіонаті Росії контракт цього тренера повинен бути переглянутий – запас «стартової лояльності» команди може вже і не працювати, отже, керівництво має публічно і переконливо висловити підтримку Семаку. Якщо, зрозуміло, планує з ним працювати.
Самому ж Сергію Богдановичу варто уникнути стандартних помилок тренерів, які рано досягли успіху. По-перше, ретельно стежити за неминучими змінами у власній поведінці. Озирнутися ще раз навколо в клубі, поговорити з керівництвом і відповідальними за селекцію, щоб зайвий раз переконатися – розмова йде зрозумілою всім мовою. Крім втілення в життя петербурзької нав’язливої ідеї «Зеніт» – чемпіон!» спробувати прищепити щось на кшталт філософії тій банді, якою буде розташовувати до кінця серпня, незалежно від паспортів і віросповідань. Простіше кажучи, захотіти стати для Петербурга своїм Алексом Фергюсоном.
У 1998-му Віталій Мутко журився: «Бишовець міг залишитися для «Зеніту» своїм Фергюсоном, але вибрав Москву і збірну». Через двадцять з гаком років старі страхи актуальні. Сезон закінчився, новий пора починати вже зараз. Щоб до Суперкубку 6 липня міркувати вже тільки про футбол.
Завантаження…