Я з дитинства люблю французьке кіно. Герої, зіграні Рішаром, Депардьє, Бельмондо, де Фюнесом, Делоном, Маре стали вже як рідні. Окремою графою йдуть французькі комедії. Вони як і тамтешнє вино – чим довше вони “настоюються”, тим приємніше вони на смак через час. Ну а найулюбленішою комедією в ті роки для мене були “Жандарми”. Знайомство з цим кіносеріалом для мене почалося з фільму “Жандарм та інопланетяни” – п’ятого в циклі. Після цього я переглянув їх всі. І не по разу.
А починалася ця історія так
Одного разу французький режисер Жан Жиро, подорожуючи по середземноморського узбережжя Франції, заїхав в містечко Сен-Тропе – престижний дорогий курорт. І тут з ним трапилася неприємність – у Жиро вкрали улюблену портативну друкарську машинку. Це була дуже надійна машинка німецького виробництва. З примітними відмітинами, за якими її можна було впізнати. Жан відправився в місцеву жандармерію, щоб заявити про крадіжку.
Свою машинку він впізнав одразу – на ній друкував черговий жандарм. Однак заяви про крадіжку він не прийняв, виставивши безліч неймовірних умов. І розсерджений Жиро вирішив провчити жандармерію Сен-Тропе по-своєму. Він написав сценарій комедії, головними героями якої були саме тутешні жандарми.
За іншою версією, у Жиро вкрали не машинку, а портативну кінокамеру, Втім, це не так вже й важливо. Головне – з’явилася ідея, яка потім стала цілим серіалом з шести фільмів про жандарма Людовіку Крюшо і його товаришів по службі.
Луї де Фюнес, якому Жиро показав тільки що написаний сценарій, прийшов у повний захват. Але Жану довелося відстоювати кандидатуру де Фюнеса, комічний дар якого він просто обожнював. Продюсери ж наполягали на тому, щоб головну роль грали або Дарри Коул, або Франсіс Бланш. Але режисер наполіг на Луї де Фюнес, який отримавши запрошення не вагався ні секунди.
Перший фільм серіалу був відзнятий у 1964 році на кольорову плівку – рідкість і шик по тим часам. З невеликим бюджетом 1,3 мільйона франків Жана Жиро вдалося зробити іскрометну комедію, яку з захопленням прийняла публіка. Люди йшли в кінотеатри і реготали до сліз. Жандармерія Сен-Тропе, замість того щоб смертельно образитися, спеціальним листом висловила Жиро захоплення і подяку. Більш того, всі наступні фільми про жандарма знімалися саме в Сен-Тропе, а поліцейський відділок став природною декорацією серіалу. Жандарми брали участь у масовці, допомагали в організації зйомок.
Вдячні творцям фільму були і міська влада курорту – після виходу фільму на екрани Сен-Тропе став неймовірно популярним у туристів. Вся Європа з’їжджалася на Лазурний берег, щоб відвідати місце дії фільму, як культурну пам’ятку.
Успіх першого фільму спонукав Жиро написати сценарій наступної серії – “Жандарм у Нью-Йорку”. Зйомки цієї картини проходили в 1965 році в Америці. Луї де Фюнес так талановито, так яскраво пародіював американських поліцейських, що отримав від них комплект парадної форми.
Знімальна група “Жандарм у Нью-Йорку” на борту лайнера “Франція” (1965)
У 1968 році був знятий третій фільм серіалу “Жандарм одружується”. Спочатку передбачалося, що Крюшо повинен назавжди залишитися холостяком. Але Жиро зважився на різкий сюжетний поворот, придумавши серію “Жандарм одружується”. Звістка про одруження героя Де Фюнес прийняв в багнети. Але після довгих умовлянь погодився з тією умовою, що він сам обере собі наречену. Так на майданчику з’явилася Клод Жансак (Жозефа). Де Фюнес ніжно опікав “наречену” і називав не інакше як “моя прелесть”. Пізніше актриса нарікала: “Мало того що ходили дурні плітки про наш роман, якого не було, так ще, де б я не з’являлася, мене зустрічали фразою: “А, “моя прелесть” прийшла!”
Ще через два роки, в 1970 році вийшов четвертий фільм “Жандарм на відпочинку”. А після дев’ятирічної перерви, у 1979 році, на екрани вийшов п’ятий фільм серіалу – “Жандарм та інопланетяни”, в якому глядачі побачили… дуже постарілого де Фюнеса.
Останній фільм “Жандарм і жандарметки” вийшов в 1982 році. Це був останній фільм Луї де Фюнеса. Їм він попрощався зі своїм вірним глядачем. Під час зйомок несподівано помер Жан Жиро. Закінчив фільм його помічник Тоні Абоянц. Для Луї смерть друга стала трагедією – він більше не знімався в кіно і не грав на сцені, перетворившись в затворника.
