Як було відтворено ОКБ Мясищева в 1952 році

264


П’ятдесят перший став роком початку цілої епохи для филевской заводу — епохи Володимира Михайловича Мясищева.
26 травня 1951 року вийшов наказ міністра авіаційної промисловості про розміщення ОКБ-23 під керівництвом Мясищева на території заводу №23 і про будівництво дослідно-експериментального цеху.
В СРСР до кінця сорокових років у створенні стратегічних бомбардувальників головним залишався А. Н. Туполєв. Авіапромисловість і десятки інших галузей народного господарства виконували поставлене вождем завдання — створювали радянську «літаючу фортецю» (Ту-4). Проте знайшлася людина, який посягнув на туполевскую монополію і відстоює свою ідею створення дальніх бомбардувальників. Цією людиною був Володимир Мясищев.
Незадовго до Перемоги КБ Мясищева реэвакуировали з Казані до Москви, надали самостійну дослідно-виробничу базу спочатку в Бескудникове, а потім — на Центральному аеродромі з утворенням нового заводу №482.
Как было воссоздано ОКБ Мясищева в 1952 году Авиация
У 1945 році в ОКБ-482 народився перший в країні проект реактивного бомбардувальника ДСБ-17 або РБ-17, або ВМ-24. Мясищев планував представити готовий апарат до літа 1946. Але спочатку року ОКБ розформували, а Володимира Михайловича звільнено з авіапромисловості.
На підставі постанови Раднаркому СРСР від 1 лютого 1946 року нарком Хруничев підписав наказ про закриття ОКБ-482 та передав завод №482 разом з робітниками і всіма проектами Ильюшину.
Мясищева направили в Московський авіаційний інститут завідувати літакобудівним факультетом. А незабаром позбавили і цього призначення, поставивши на посаду завідувача кафедри літакобудування.
Але і в такому положенні невизнаний геній літакобудування не полишав думки про створення швидкісного далекого бомбардувальника.
Мясищев включив в план науково-дослідних робіт МАІ спільні з ЦАГІ досліджень, що підтверджують можливість створення «СДБ» з турбореактивними двигунами і стрілоподібним крилом великого подовження.
Роботи почалися в 1948 році. У 1950 році наукова рада ЦАГІ підтвердив можливість реалізації ідеї Мясищева. Тоді і почалася розробка технічної пропозиції «СДБ» з дальністю польоту 12000 км і п’ятьма тоннами бомб на борту.
Как было воссоздано ОКБ Мясищева в 1952 году Авиация
В цей час радянська розвідка доповідала, що компанія «Боїнг» займається розробкою супердальнего носія ядерної зброї В-52 з реактивними двигунами і стрілоподібним крилом.
Цей факт став вирішальним для проекту Мясищева. Сталін, розуміючи необхідність стратегічного міжконтинентального бомбардувальника для країни, дав «добро» й активно сприяв створенню мясищевского ОКБ.
Так, 24 березня уряд прийняв постанову № 949-469 про створення на території заводу в Філях ОКБ-23 для дослідного і серійного виробництва бомбардувальника, який отримав назву ОКБ — 2М, військової позначення «М-4» і заводське – «виріб 25».
Володимир Михайлович отримав «особливі надзвичайні повноваження».
… Якраз до цього моменту відноситься виклик А. Н. Туполєва до Сталіна. Бесіда була присвячена проблемі створення нового стратегічного бомбардувальника. Сталін, доручивши цю роботу новоутвореного ОКБ-23, вирішив все-таки підстрахуватися і одночасно дати аналогічне завдання Туполєву. Ось як про цю зустріч згадував один із його заступників Л. Л. Кербер, який отримав інформацію про цю бесіді безпосередньо від Андрія Миколайовича:
«…Товариш Туполєв, — сказав Сталін, — а чи не можна на одному з ваших бомбардувальників встановити додаткові двигуни, з тим щоб він міг досягти США, виконати завдання, а потім, повернувшись, доповісти результати?
Я відповів, що справа не в цьому, а в тому, що вітчизняні двигуни не економічні і вимагають на такий політ величезної кількості палива, яке в існуючих літаках розмістити ніде.
— Значить, на вашу думку, не можливо?
— Так, товаришу Сталін, саме так.
Сталін трохи помовчав, потім підійшов до столу, розкрив лежала на ньому папку, перегорнув кілька сторінок і промовив:
— Дивно. А ось інший наш конструктор доповідає, що це можливо, і береться вирішити задачу.
Він закрив папку і кивком голови відпустив мене. Я зрозумів, що він залишився вкрай незадоволений.»
[із спогадів Л. Л Кербера]
Рішенням задачі і стали бомбардувальники М-4 Ст. М. Мясищева та Ту-95 А. Н. Туполєва.
Міністерство розіслало по всім досвідченим підприємствам галузі вказівки про виділення необхідного контингенту фахівців для заповнення штату ОКБ-23 і заводу № 23. У вузах і технікумах оголосили набір спеціалістів усіх профілів. Щоранку Мясищев привозив в міністерство черговий список потрібних йому фахівців, який тут же стверджували і підписували в Радміні. Кадрова експансія досягла небачених досі масштабів. До березня 1951 року на заводі працювало понад 4000 чоловік. Через рік у штаті ОКБ, заводу та експериментального комплексу працювали вже 10000 чоловік.
Мясищев проводив ретельну пошукову відпрацювання будь-якого пропонованого конструкторами рішення, тому ОКБ-23 потрібна була відповідна задачі експериментальна база – треба побудувати стендова корпус, корпус статистичних випробувань, макетний зал. І після того як у ОКБ з’явилося власне дослідне виробництво, весь модельний ряд переїхав на Філі.
Володимир Михайлович запропонував і реалізував схему, якою до тієї пори не було в авіапромі. Основна одиниця структури ОКБ — Конструкторське бюро з певної тематики. В КБ входило кілька відділів, приблизно по 50-100 співробітників, а відділи складалися з бригад — по 20-30 чоловік. КБ або «напряму» отримали номери, починаючи зі «100». КБ-100 — розрахункове, КБ-200 — проектанти, КБ-300 — каркаснікі, КБ-400 — розробка наземного устаткування для обслуговування літаків під час льотних випробувань. Номер «500» отримала майбутня льотно-випробувальна і доводочная база (ЛИиДБ) на аеродромі АБО в Жуковському. Силові установки — КБ-600, КБ-700 — шасі, гідравліка і механізми управління літаком, КБ-800 — завод у заводі, тобто всі підрозділи, пов’язані з дослідним виробництвом. Нарешті, КБ-900. Після виведення його з КБ-700, воно складалося з відділів електриків, радійників і так званих тепловиків.
До робочого проектування літака «М» в ОКБ розпочали 1 листопада 1951 року. До 1 квітня 1952 року завод вже мав конструкторську документацію по планеру, до 15 травня — по обладнанню. Загалом завод отримав від ОКБ 55 тисяч креслень. З такою колосальною кількістю не стикалося перш жодне підприємство галузі.
Так почалося втілення в життя задумки Володимира Мясищева — легендарної «емки».
За три з половиною роки з филевских стапелів зійшли 33 бомбардувальника М-4. У 1954 році їх освоєння початку дальня авіація.
На Філях був створений унікальний по творчому та виробничому потенціалу колектив. У тандемі з заводом №23 ОКБ-23 на чолі з В. М. Мясищевым вдалося створити настільки ж унікальний літак.
Как было воссоздано ОКБ Мясищева в 1952 году Авиация