Це фото 10-річної давності. Римма у мене вдома, ми з нею розважаємо гостей. Вона в масажному кріслі співає російські народні пісні… Потім, на моє прохання розповіла на кухні друзям мою улюблену історію. Збереглася навіть відео.
Це було в Іспанії на кінофестивалі в Сан-Себастьяно. Маркова тоді отримала Гран-прі за роль в «Бабиному царстві». Після церемонії закриття російську делегацію зобов’язали влаштувати прийом на честь такої події. Зобов’язали свої ж – президент «Экспортфильма» Отар Тенейшвили.
Грошей на банкет не було, столи накривали тим, що привезли з собою – закупленої в СРСР горілкою та ікрою. Римма згадувала:
– Прийом чомусь влаштували в 11 ранку в кафе. Я весь час сиділа – мало того що, ноги боліли, ще й туфлі були малі. Було нудно. Раптом підходить Отар Тенейшвили, запитує:
– Рим, а ти можеш випити склянку горілки?
– А навіщо?
– Треба!
– Ну, давай, а що далі буде? Адже Я впаду обличчям на асфальт…
– Далі – не хвилюйся.
Тут Салтиков, який не любив випити, говорить: «Я можу». Тенейшвили йому: «Не треба!»
(Олексій Салтиков – режисер фільмів «Бабине царство», «Голова» і сумно відомого «Директора», на якому загинув Урбанський)
– Я підійшла до якихось сивочолим панам, які розпивали нашу горілку. Чарок не було, тільки келихи, тому їм наливали так: крихітку горілки і булижник льоду. Ті – в захваті: «Міцно! Смачно!»
Я покликала офіціантку все в мереживах і попросила налити. Та налила трохи. Я жестом показую «ще». Та з подивом підлила ще трохи. Тоді я показую – «до країв». Від льоду відмовляюся. А келихи там такі: вузькі біля основи і широкі вгорі, як вазочка. Грам на 300.
Всі завмерли. Салтиков дивився з жахом, знаючи, що я не п’ю. Я демонстративно піднімаю келих, спазм в горлі, але на нервовому грунті не відчуваю ні запаху, ні смаку і тихо, як воду, випиваю вазочку горілки до дна.
Шквал оплесків, а у мене одна думка: «Коли ж я впаду на смерть?»
Не знаю, що сталося, але я не впала і не сп’яніла. На наступний день всі іспанські, а пізніше і французькі газети вийшли з величезними заголовками: «Вона не тільки велика артистка, але і велика п’яниця».
Ці газети зберігалися в Римми в особистому архіві…
Стас Садальський
