Юрій Айзеншпіс, Арчіл Гоміашвілі, зірка «Білого сонця пустелі» Микола Годовіков… Всі ці знамениті артисти — кримінальники зі стажем. А головний герой піонерської драми «Кортик» взагалі побудував «кар’єру» кримінального авторитета. Скільки і за що сиділи герої нашої добірки?
Микола Годовіков
1950-2017 Актор: «Біле сонце пустелі»
Годовіков народився в сім’ї простих ленінградських робітників. Він ріс талановитим, але важкою дитиною. В батьків не вистачало часу на сина, і з трьох років Годовіков ходив в садочок-«п’ятиденку». В результаті хлопчик рано став самостійним, що дало і позитивні, і негативні результати. Микола вчив вірші, займався боротьбою, співав у хорі. Але в той же час у підлітка були проблеми з дисципліною. Через хуліганства Годовіков стояв на обліку в міліції. Микола мріяв про сцену, але батьки наполягли, щоб після восьмого класу поступив у фізико-механічний технікум. І все ж хлопцеві вдалося домогтися свого: в 15 років він пройшов проби на «Ленфільмі» і отримав кілька епізодів у фільмі «Республіка ШКІД», а через два роки знявся у «Білому сонці пустелі» — і прославився. Але після зйомок кар’єра в кіно забуксувала. Годовіков відслужив, влаштувався різноробочим, одружився і розлучився, був серйозно поранений в бійці з сусідом по комуналці, після чого не зміг працювати. У підсумку Годовіков був засуджений на рік за дармоїдство. У 1980 році сіл ще на 4 роки — за крадіжку. Після звільнення Годовіков спробував знову зніматися і навіть почав грати в театрі, але в 1991 році знову був засуджений за крадіжку — на 2,5 роки в колонії суворого режиму для рецидивістів. Помер актор-рецидивіст в 67 років від раку нирок. В останні роки життя Годовіков встиг зіграти кілька епізодичних ролей у серіалах «Вулиці розбитих ліхтарів», «Бандитський Петербург», «Ливарний, 4» та інших.
Василь Ликшін
1987-2009 Актор: «Сволочі», «Громови», «Ранетки»
За 22 роки актор пережив безліч випробувань. Василь виріс у дитячому будинку, в юності неодноразово притягувався за дрібне хуліганство і крадіжку, а в 15 років потрапив у кіно. Над талановитим, але недолугим хлопцем взяла опікунство режисер Світлана Стасенко. Василь прославився після ролей у драмі «Сволоти» і серіалах «Громови» і «Ранетки». Ликшін встиг одружитися і стати батьком дівчинки Кіри. А в ніч на 18 жовтня 2009 року актор помер від серцевого нападу.
Ігор Петренко
41 рік Актор: «Сплячі», «Водій для Віри», «Тарас Бульба»
У дитинстві майбутній актор був дворовим хуліганом і одного разу зайшов занадто далеко. У 1992 році неповнолітнього Петренко заарештували за участь у вбивстві. Один з його приятелів заборгував велику суму і вирішив розправитися з «кредитором», покликавши на допомогу друзів. Молодий чоловік був застрелений, а в його квартирі зімітували пограбування. У 1997 році суд засудив Петренко до 8 років умовно. На вирок вплинув юний вік обвинуваченого, позитивні відгуки про нього з Щепкінського театрального училища, де вже навчався Петренко, а також те, що молодий артист не був вбивцею.
Сергій Шевкуненко
1959-1995 Актор: Митя Поляків з «Кортика»
Батько Сергія Шевкуненко був директором Другого творчого об’єднання «Мосфільм», а мама — помічником режисера. Коли хлопчикові виповнилося чотири роки, батько помер від раку. Мама залишилася одна з двома дітьми. Вона багато працювала, і Сергій з ранніх років був наданий самому собі. Він почав потрапляти в кримінальні історії. А ось в кіно його зовсім не тягнуло. Все вирішив випадок: одного разу Сергій прийшов до матері на роботу і сподобався одному з режисерів. Незабаром Сергій отримав роль героїчного піонера Міті Полякова в трилогії «Кортик». Однак в житті він все-таки віддав перевагу світ криміналу. У 13 років Шевкуненко перебував на обліку в дитячій кімнаті міліції і мав серйозні проблеми з алкоголем, а в 16 років отримав свій перший термін — за побиття з хуліганських спонукань. Після цього Сергій знову і знову потрапляв за ґрати за крадіжки. До 30 років Шевкуненко, що отримав прізвиська Шеф і Артист, став авторитетом і очолював Мосфильмовскую ОЗУ. Сергій загинув у 35 років. Кілер увірвався в їх з матір’ю квартиру і розстріляв обох. Злочин залишився нерозкритим.
Едуард Ізотов
1936-2003 Актор: «Морозко», «Вогонь, вода і… мідні труби» Акторську кар’єру Ізотова перервала трагічна випадковість: у 1983 році артист з дружиною були затримані при обміні валюти — в радянські часи це вважалося кримінальним злочином. Обоє отримали по три роки тюрми, що позначилося і на психіку, і на фізичному стані Ізотова. Після звільнення протягом декількох років актор переніс п’ять інсультів, після чого став забувати текст і не міг продовжувати роботу в театрі. Після вимушеного виходу на пенсію стан Ізотова різко погіршився. В останні роки життя він переніс кілька операцій, насилу пересувався і розмовляв, часом не впізнавав близьких.
Володимир Долинський
74 роки Актор: «Кабачок „13 стільців“», «Дружна сімейка», «Моя прекрасна няня»
Ще один відомий артист, засуджений за «валютні махінації». За незаконний обмін доларів на рублі Долинський провів у в’язниці майже 5 років (рік в ізоляторі і 4 роки терміну). У 1977 році Долинський звільнився і повернувся до роботи в театрі.
Юрій Айзеншпіс
1945-2005 Музичний продюсер: «Кіно», Влад Сташевський, «Динаміт», Діма Білан
Знаменитий продюсер в цілому провів за гратами 17 років. Перший термін 24-річний випускник Московського економіко-статистичного інституту отримав за зберігання валюти та контрабанду. У 1970 році молодого інженера засудили на 10 років. Айзеншпіс відсидів 7 років, звільнився за УДЗ і майже відразу був засуджений повторно за нову махінацію з підробленими доларами. Правда, другий термін Айзеншпіса був більше схожий на відпочинок у своєрідному санаторії. В мордовському колонії продюсер керував складальним цехом з 300 чоловік, заробляв непогані гроші і володів власним кабінетом. Айзеншпісу світил і третій термін — за фарцовку» імпортним одягом. Юрій провів півтора року в слідчому ізоляторі в очікуванні суду, але в країні вже кипіла перебудова, і на «злочинця» махнули рукою. Звільнившись, Айзеншпіс почав працювати з групами «Кіно», «Технологія», «Моральний кодекс», Ліндою і Владом Сташевським, пізніше — з Катею Лель і Дімою Біланом. Зв’язки в кримінальному світі здорово допомагали продюсеру в музичному бізнесі. Юрій Айзеншпіс помер у 60 років від інфаркту міокарда.
Савелій Крамаров
1934-1995 Актор: «Джентльмени удачі», «Велика перерва», «Іван Васильович змінює професію»
В юності у майбутнього актора було хобі — збирати старовинні ікони. Правда, свою колекцію Крамаров поповнював напівзаконним способом. Разом з другом він їздив по містах Золотого кільця і вимінював ікони за безцінь. З часом вдома у актора утворилася значна колекція антикваріату, яку він по частинах почав продавати за кордон. Крамаров хотів, швидше, просто позбутися від ікон, ніж заробити. З роками він почав цікавитися своїм корінням: захопився іудаїзмом, став відвідувати синагогу, займатися йогою. Православні ікони не вписувалися у новий образ життя актора, але бажання «збути» свою колекцію ледь не коштувало Крамарову свободи. Актора і його напарника заарештували і тримали в КПЗ кілька діб. Зв’язки допомогли контрабандистам вийти на свободу. Пізніше Крамаров емігрував в США, де починав кар’єру «з нуля». Через кілька років після переїзду у Савелія виявили карциному прямої кишки. Актор «згорів» за лічені тижні.
Георгій Юматов
1926-1997 Актор: «Не забудь… станція Лугова», «Офіцери», «Петрівка, 38»
Навесні 1994 року нетверезий актор застрелив з мисливської рушниці двірника, який допомагав йому поховати собаку. Між чоловіками виникла суперечка: двірник вважав, що краще б війну виграли німці. Фронтовик Юматов, герой фільмів про війну і перемогу, вважає це особистою образою. Завдяки відомому адвокату Борису Кузнєцову актор уникнув звинувачення в умисному вбивстві. Юматов був випущений під підписку про невиїзд, а після потрапив під амністію як ветеран. Після виходу з «Матроської тиші» Юматов кинув пити, почав ходити в церкву, але на зйомки його все одно перестали запрошувати — боялися спалахів гніву та неадекватної поведінки. Через 2 роки після суду, в 1997 році Георгій Юматов помер від розриву черевної аорти.
Арчіл Гоміашвілі
1926 – 2005 Актор: «12 стільців»
В юності Арчіл не раз потрапляв до в’язниці за хуліганство, бійки і крадіжки. Але перша стаття 17-річного Гоміашвілі була політичною. «Вулиця, на якій я ріс в Тбілісі, була хуліганської. Молодь, студенти хороводили, — розповідав актор в інтерв’ю. — Журнали неофіційні видавали, і я теж брав участь. Дали мені десятку… Відсидів чотири роки, з табору мене відвезли на будівництво Волго-Донського каналу. Але після того, як написав листа міністрові МВС СРСР Круглову, за відсутністю складу злочину мене звільнили». Потім почалися бійки, крадіжки, нові приводи і терміни — всього актор сидів 4 рази. В 1943 році Гоміашвілі поступив на службу в Тбіліський театр російської драми ім. Грибоєдова, з якими пов’язана найбільша справа артиста. Одного разу вночі з подільником Гоміашвілі зрізав шкіру з крісел в залі для глядачів і продав її шевця. За це молодий актор провів 2 роки у виправному таборі під Тбілісі. Звільнившись, Гоміашвілі поїхав до Москви і поступив в Школу-студію МХАТ, звідки його відрахували через бійку. Студенту загрожував черговий суд, і Гоміашвілі на час повернувся в Грузію.
