Тереза Мей впала в битві ельфів проти орків

43


Відставка прем’єр-міністра — це перша ластівка розпаду політичної системи Британії
Інтрига останніх двох днів нарешті-то вирішилася. Тереза Мей сьогодні вийшла до журналістів на порозі своєї резиденції на Даунінг-стріт, 10 і офіційно оголосила про відставку з 7 червня поточного року. Вона йде з посади лідера Консервативної і юніоністської партії, а також з посади прем’єр-міністра країни.
Битися об стіну політичного егоїзму в парламенті їй набридло. Із завданням виконання волі народу про вихід з Євросоюзу вона не впоралася. Так само як не вийшло стати другою Залізної леді країни. Що називається, всім спасибі, всі вільні.
Напрошується природне питання: при чому тут ельфи, хто там орки і взагалі що буде тепер далі? По першій його частині добре пояснила сама Мей. Політичного механізму управління країною у Британії більше немає. Всі скільки-небудь серйозні угруповання займають гранично егоїстичну позицію в стилі все або нічого, повністю виключаючи досягнення будь-якого роду компромісів.
Якщо з суто внутрішнім питанням цю проблему ще можна було якось маскувати, то тепер Королівство зіткнулося з зовнішнім викликом, впоратися з яким виявилося не в силах. Політичні механізми використовуються лише в частині, що дає права і переваги, і повністю ігноруються в області будь-яких обов’язків. Домовлятися не бажає ніхто. Тим більше, потім ці домовленості дотримуватися.
В результаті, протистояння досягло такої гостроти, що стало схоже на епічну битву фентезійних орків з ельфами, які уособлюють собою гранично протилежні цивілізації. По суті, Сполучене Королівство зіткнулося з серйозною кризою за всю його історію. Поки питання Brexit не вирішено остаточно, неможливо взагалі нічого. Незрозуміло – які варто приймати закони, встановлювати податки, і взагалі – в яку сторону йти.
Відставка Мей процес лише посилює. Формально вона досягла неможливого, зумівши відсунути точку неповернення з 29 березня аж на 31 жовтня, тим забезпечивши додаткову семимісячну фору навіть всупереч фундаментальним процедурних питань голосування на виборах в Європарламент. І, загалом, чисто по-людськи його зрозуміти можна. Складно виконувати доручення королеви в умовах, коли кожен ховрашок вважає себе пупом землі, висуваючи одні тільки категоричні вимоги, відверто плевав на їх реалістичність.
Але в той же час, після 7 червня, піде не менше місяця, а то й двох, на вибори нового лідера партії і потім ще пара-трійка тижнів на процедурні питання його входження в посаду прем’єр-міністра. Так що раніше середини серпня до ключової проблеми вже новому лідеру британського уряду повернутися не вийде чисто технічно. Їм, до речі, в кулуарах називається колишній міністр закордонних справ Борис Джонсон. Хоча зараз навряд чи можна вважати скільки-небудь надійними будь-які джерела.
Однак, якщо чутки вірні, з Brexit справа йде зовсім сумно. Європі, якщо вже так все обернулося, було б зручніше, так і для Британії вигідніше, здійснити розлучення на умовах угоди, розробленого командою Мей. Воно далеко від досконалості, однак забезпечує найбільш м’який варіант виходу з Євросоюзу всіх на даний момент взагалі можливі.
Але на відміну від Мей, позиція Бориса Джонсона досить категорична – Британія повинна рішуче покинути Євросоюз, якщо буде потрібно навіть голосно грюкнути дверима. Раз Брюссель не погоджується на британські умови розлучення, то отримає розлучення без умов, і хай там хоч трава не росте!
Але і тут таїться не дрібних розмірів підводний камінь. Британський парламент вже встиг прийняти закон, який прямо забороняє вихід з Євросоюзу за жорсткою схемою, тобто без угоди. Що з ним має намір робити Джонсон – в будь-якому разі тепер стане одним з головних питань порядку денного.
Другою точкою перегину можна вважати саму дату 31 жовтня. Очікувати від британців дива навряд чи можливо. Тим більше в умовах жорсткого цейтноту. Значить, до чергової контрольної дати Великобританія знову прийде без остаточного рішення. Значить, Брюссель повинен викинути його за борт чисто «по факту». Але зробити це один раз (в кінці березня) він вже не зміг. Вийде з другої спроби – залишається загадкою.
А поки сери і пери в стінах парламенту міряються розмірами принциповості, британська економіка тихо тоне. 22 травня про своє банкрутство оголосив найбільший виробник сталі – British Steel. І навіть дуже оптимістично налаштований Банк Англії в третій раз за два квартали знизив свій прогноз ВВП за 2019 рік.
Якщо раніше там вважали, що при всіх негативних факторах економіка Британії покаже, мінімум, 1,8% зростання, то за підсумками I кварталу експерти переписали цифру вже на 1,6%, а в середині березня знизили її вже до 1,2%. Такими темпами вони до зими можуть дійти і до мінуса. Британський корабель виразно тоне.