Своїм друзям і знайомим я часто кажу, що редиску ми не їмо. З-за свербиги. Виростити редиску в березні – це цікаво, а в травні – не бачу сенсу. В цей час росте дика «редиска». Сама. Не треба купувати насіння, сіяти, поливати, полоти. Пішов у город, зірвав, очистив від листя і шкірки і з’їв.
Свербигу можна не тільки просто є, її можна додавати в салати і окрошку. Смак ніжно-гострий, як у редиски. Мабуть, тому, що з редискою у них одне сімейство. Крім цього, у свербиги вітамінний і мінеральний склад набагато цікавіше, ніж у редиски.
Свербиги – це не просто трава! Мені про неї розповідала бабуся! Нею в голодне повоєнне дитинство рятувалися від цинги і з авітамінозом боролися, і їли її з задоволенням.
У їжу йде товстий стебло, до розпускання перших бутонів. Обриваються листя і верхівка з бутонами, знімається тонка кожурка (руками).
А для тих, хто тримає або шанує бджіл в саду, свербиги – відмінний медонос! Тому я її як бур’ян взагалі не розглядаю. Ми її їмо!
Вікторія Романова, Рязанська область
