Далі вас чекає історія німецького концтабору Равенсбрюк, який був побудований спеціально для в’язнів-жінок, які працювали тут на благо Третього рейху, і звільненого 30 квітня 1945-го року військами Червоної армії.
Охороняється табір ув’язнення для жінок» Равенсбрюк був побудований в 1939 році в’язнями концтабору Заксенхаузен.
Табір складався з декількох частин, в одній з яких було невелике чоловіче відділення. Табір був побудований для примусової праці ув’язнених. Тут виготовляли продукцію підприємства СС Gesellschaft für Textil und Lederverwertung mbH («Суспільство для текстильного і шкіряного виробництва»), німецького електротехнічного концерну Siemens & Halske AG і
деяких інших.
Спочатку до табору відправляли німкень, «ганьблять націю»: «злочинниць», жінок «асоціальної поведінки» і членів секти Свідки Єгови. Пізніше сюди почали направляти циганок, польок. У березні 1942 року більшість з них були відправлені на будівництво табору смерті Освенцим, а в жовтні 1942 року почалося «звільнення табору від євреїв»: понад 600 в’язнів,
у тому числі 522 єврейки, були депортовані в Освенцим. У лютому 1943 року тут з’явилися перші радянські військовополонені. До грудня 1943 року в Равенсбрюці й у зовнішніх таборах перебували 15 100 жінок ув’язнених.
Бланка Ротшильд, в’язень табору: «В Равенсбрюці нас чекав суцільне пекло. У нас відібрали весь одяг. Змусили нас пройти медичне обстеження, і це було… навіть слово «соромно» тут не підходить, тому що в людях, які його проводили, не було нічого людського. Вони були гірше, ніж тварини. Багато з нас були зовсім юними дівчатами, яких ще ніколи не оглядав гінеколог, а вони шукали, бог його знає, чи діаманти, то ще щось. Нас змусили пройти через це. Такого крісла, як там, я не бачила ніколи в житті. Кожна хвилина там була приниженням»
Всі речі у прибували в табір забирали і видавали їм смугасте плаття, шльопанці і нашивку, пофарбовану в залежності від категорії, до якої належала ув’язнена: червоний колір — політичних ув’язнених і учасників руху Опору, жовтий — для євреїв, зелений — для кримінальних злочинців, фіолетовий — для свідків Єгови, чорний — для циган, повій, лесбіянок і злодіїв; в центрі трикутника стояла літера, яка вказує національність.
Стелла Кугельман, в’язень табору, що потрапила в Равенсбрюк у віці 5 років: «Я була в таборі під опікою інших жінок, які підгодовували і ховали мене, я їх називала мамами. Іноді вони показували мені мою справжню матір у вікні барака, куди мені не можна було заходити. Я була дитиною і думала, що це нормально, що так і повинно бути. Одного разу чергова моя табірна мама, німкеня, антифашистка Клара, сказала мені: «Стела, твою матір спалили, її більше немає». На мій подив, я не відреагувала, але потім завжди знала і пам’ятала це — що мою маму спалили. Я усвідомила цей кошмар багато пізніше, через п’ять років, вже в дитбудинку під Брянськом, на новорічній ялинці. Я сиділа біля печі, дивилась, як горять дрова, і раптом зрозуміла, що саме фашисти зробили з моєю мамою. Я пам’ятаю, що закричала, розповіла про це виховательці — ми разом з нею проплакали всю ніч»
В таборі було багато дітей. Багато народжувалися там, але їх відбирали у матерів. Згідно із записами у період з вересня 1944 року по квітень 1945 року в таборі народилися 560 дітей (у 23 жінок були передчасні пологи, 20 дітей народилися мертвими, було зроблено 5 абортів). Вижили з них близько ста. Більшість дітей помирали від виснаження.
Ув’язненої жили згідно жорсткого розпорядку. В 4 ранку — підйом. Пізніше — сніданок, що складається з половини склянки холодної кави без хліба. Потім — перекличка, яка тривала 2 – 3 години незалежно від погоди. Більш того, взимку перевірки навмисно продовжувалися. Після цього ув’язнені вирушали на роботу, яка тривала 12 – 14 годин з перервою на обід, який складався з 0,5 літра води з бруквою або картопляними очищеннями. Після роботи — нова перекличка, в завершенні якої видавали кави і 200 гр. хліба
Спогади в’язня табору Ніни Харламова: «Вбивав головний лікар Персі Трейте, кат з дипломом медика. Скільки своїх пацієнтів вбив він, наказуючи своїм сестрам эсэсовкам впорскувати їм у вену отрута! Скільки хворих на туберкульоз відправив у газову камеру! Скількох призначив на «чорний транспорт», який називався ще й «химмельтранспорт», тобто «транспорт на небо». Його називали так тому, що він вирушав у табори, де перебували крематорії, в яких усіх прибулих з таким транспортом спалювали»
У 1944 році Равенсбрюк особисто відвідав рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер. Він віддав наказ знищити всіх хворих, не здатних самостійно пересуватися. Цим займався головний табірний лікар Персі Трейте, відомий своєю жорстокістю. За спогадами в’язнів, він вбивав всіх без розбору, сам щодня відбирав партії ув’язнених для спалювання і любив робити операції без наркозу
За час роботи табору там померли від 50 до 92 тис. осіб. В основному в’язні вмирали від недоїдання, виснажливої роботи, поганих санітарних умов, знущань охорони. Два рази в місяць проводився відбір ув’язнених, які підлягають знищенню. Кожен день в таборі вбивали до 50 осіб. Постійно проводили медичні експерименти: узницам вводилися стафілококи, збудники газової гангрени та правцю, а також одночасно кілька видів бактерій, жінок спеціально калічили, ампутували здорові кінцівки, а потім «підсаджували» їх до іншим ув’язненим, проводили стерилізації. Восени 1943 року для концтабору був побудований крематорій.
27 квітня 1945 року почалася евакуація табору. Понад 20 тис. осіб німці погнали в західному напрямку. У таборі залишилися 3,5 тис. осіб. 28 квітня марш досяг комуни Ретцов — зовнішнього табору концтабору Равенсбрюк. Наступною і останньою зупинкою став зовнішній табір Равенсбрюка Мальхов. Тут охоронці СС замкнули ворота табору і бараків і кинули ув’язнених. На наступний день Мальхов був звільнений Червоною Армією.
На фото: звільнена ув’язнена Равенсбрюка Генрієтта Вут.
30 квітня 1945 року, в день визволення табору, в’язня Равенсбрюка дали клятву: «Іменем багатьох тисяч жертв замучених, ім’ям матерів і сестер, перетворених в попіл, ім’ям всіх жертв фашизму клянемося! Ніколи не забути чорну ніч Равенсбрюка. Дітям дітей розповісти про все. До кінця своїх днів кріпити дружбу, мир і єдність. Знищити фашизм. У цьому девіз і підсумок боротьби». Вже 3 травня 1945 року табір запрацював як військовий шпиталь, в якому працювали кращі радянські лікарі найближчих військових розташувань. Книга Пам’яті загиблих в Равенсбрюці була створена багато років тому, так як перед самим звільненням німці знищили майже всі документи.
