Студент з Нігерії про життя та навчання на Далекому Сході (5 фото)

— Сьогодні знову йде сніг, звик вже до нього?
— Я люблю сніг. Коли перший раз побачив його в живу, дуже здивувався. Справа в тому, що від Москви до Благовєщенська я їхав на поїзді, і всі сім днів йшов сніг. Я був дуже вражений, робив фотографії і відправляв їх своїм друзям. Вони жартували, що це не може бути сніг, і я, напевно, просто копаюся в борошні. Я відповідав, що це не мука, це сніг, і він холодний на смак. Якщо вони хочуть їсти цю муку, то нехай приїжджають в Росію, її тут на всіх вистачить.

— Чому ти переїхав у Росію, а для навчання вибрав саме Благовєщенськ?
— Я не планував жити неодмінно тут, просто давно хотів вчитися у Росії. Мені подобається ця країна, її культура, традиції. В інтернеті побачив, що в АмГУ відкрита кафедра для іноземних студентів. Я відправив заявку і мені прийшла позитивна відповідь. До цього я взагалі не знав, що таке Благовєщенськ і де він знаходиться. Тицьнув навмання. Мені головне, що місто в Росії, а інше неважливо.

— Як відреагували близькі, коли дізналися, що ти переїжджаєш?
— Мене підтримав батько. Тато знає багато про Росії. Він сказав, що це дуже сильна і красива країна, а її історія — велика, і потрібно їхати. А мій брат не хотів мене відпускати, говорив, що краще вчитися в Америці. До речі, він досі не знає, що я в Росії. Мої друзі теж не в захваті від того, що я переїхав сюди. Постійно пишуть, щоб повертався назад. Вони говорили, що в Росії мене вб’ють, бо я африканець. Лякали, що від морозу буде йти кров з носа. Я їм постійно кажу, що тут живуть звичайні люди, і ніхто нікого не вбиває.

— Чим ти займався до приїзду в Росію?
— Я закінчив школу — 12 класів. Потім поступив у політехнічний коледж інформатика. Я вчився і паралельно працював у міжнародному науково-дослідному інституті. Був фахівцем зі зв’язків з громадськістю.

— Дорого вчитися у Росії? Як були зібрані кошти на навчання?
— Вчитися і жити тут дуже дорого. Поїздка і навчання обійшлися майже в 500 тисяч рублів. Я, звичайно, працював, але моїх грошей не вистачило б. У мене небагата родина, але дуже велика і дружна. Всі разом ми зуміли накопичити потрібну суму.

— Що найбільше здивувало у Благовєщенську?
— Напевно, те, наскільки близько Китай. У всіх сенсах. І китайська кухня, звичайно (усміхається).

— Тобі важко дається російську мову?
— Для мене життя взагалі дуже важка. Кожен день несе у собі певну складність. Для того, щоб чогось досягти потрібно довго і наполегливо працювати. Коли я тільки приїхав мені було дуже важко. Я скаржився і говорив, що у мене не виходить вивчити російську мову. Папа запитав мене, скільки я вчу його, я відповів: «Три місяці». Він сказав, що це дрібниці, потрібно просто бути наполегливим. Я вважаю, що життя в сотні разів складніше вивчення російської мови. Порівняно з тим, що я вже пройшов, це, можна сказати, дрібниці, але складні.

— Є стереотип, що темношкірі люди люблять реп. Ти не виняток?
— Так, в Африці майже всі слухають реп, але не я (посміхається). Я байдужий до музики і до репу тим більше. Що стосується російської музики, її я слухаю, але в основному, щоб краще розуміти мову. Один мій друг з університету подарував мені диск Містера Кредо. Мені сподобалося!

— Чи займаєшся ти спортом?
— Спорт я обожнюю. Найбільше, звичайно, я люблю футбол. Це моє життя. У багатьох відомих футбольних клубах грають хлопці з Нігерії, і мені пощастило грати з ними на одному стадіоні. Один з них зараз грає в російському «ЦСКА» — Ахмед Муса. Його знаю особисто. У Благовєщенську я граю, як любитель.

— Як ти ставишся до політики, стежиш за тим, що відбувається в Нігерії та Росії?
— Я слідкую за політичною ситуацією в світі. Але так як у мене проблеми з інтернетом — не завжди можу за всім встигнути. Більше всього мене, звичайно, хвилює, що відбувається в моїй країні, але і російські важливі події. Особливо уважно спостерігав за переворотом на Україні. Я вивчав історію, знаю, що спочатку Крим належав Росії, а потім Хрущов подарував Україні, і ось, зараз, Путін повернув його назад. Я ставлюся до цього нормально, поважаю, Путіна і вважаю його вчинок правильним. Адже люди там дійсно страждали. У мене є хороший товариш в Дубаї, він, навпаки, вважає, що Путін тиран і робить неправильні речі. З-за цього ми постійно сперечаємося. Я живу в Росії і знаю про неї більше. Насправді, тут все не так погано, як багато кажуть.

— Чи стикався ти тут з негативним ставленням до африканців?
— Нічого образливого не чув, більше жарти. Я живу в секції з китайцями, і вони між собою називають мене «хей жень» — «чорний хлопець». Якщо б мене так називали в Нігерії, це можна було б вважати проявом расизму. Але я не вірю в расизм. Вважаю, його не повинно бути. Єдине, що мене засмутило — це стаття про мене в університетській газеті. Там сказали, що мені важко в Росії, і я мрію про російської дружині. Це неправда (сміється).

— Як складається особисте життя в Росії?
— З Нігерії я їхав вільним хлопцем. Тут у мене поки що дівчини немає, але я не можу сказати, що росіяни, наприклад, подобаються мені більше, ніж нігерійки. Для мене важливо, що всередині, характер людини. Я сам по собі дуже релігійний, сповідую хрислам. Тому до вибору дівчини ставлюся дуже серйозно.

— В Благовєщенську ти граєш в КВН. А вдома ти виступав на сцені?
— Так, у Нігерії виступав в ролі коміка. Практикував жанр «стендап». Найбільш ходові жарти у нас, звичайно, про расизм. У нас дуже актуальна ця тема, і такий гумор заходить краще іншого. Так що досвід є, виходити на публіку я не соромлюся.

— Африканці для Благовєщенська не в новинку. Чи підтримуєте ви стосунки між собою?
— В Благовєщенську немає хлопців з Нігерії. Все або з Анголи, або з Зімбабве. Я не шукаю їх спеціально, частіше ми просто зустрічаємося на вулиці. Для нас це нормально — підійти до незнайомої африканцю і запитати: «Як справи?» Адже всі ми-брати. Ми спілкуємося, але з працею — мовний бар’єр заважає. Тому між собою говоримо тільки російською (сміється).