Студент з Нігерії про життя та навчання на Далекому Сході (5 фото)

24

Багато іноземців, абсолютно не знаючи нашої країни, говорять про різні речі, які не рідко виявляються надуманими стереотипами або відвертою брехнею. Саме це засвоїв хлопець з Нігерії, який приїхав вчитися в Благовєщенськ. З враженнями про життя на Далекому Сході і Росії в цілому африканський студент поділився у своєму інтерв’ю, яке чекає на вас всередині поста.

— Сьогодні знову йде сніг, звик вже до нього?
— Я люблю сніг. Коли перший раз побачив його в живу, дуже здивувався. Справа в тому, що від Москви до Благовєщенська я їхав на поїзді, і всі сім днів йшов сніг. Я був дуже вражений, робив фотографії і відправляв їх своїм друзям. Вони жартували, що це не може бути сніг, і я, напевно, просто копаюся в борошні. Я відповідав, що це не мука, це сніг, і він холодний на смак. Якщо вони хочуть їсти цю муку, то нехай приїжджають в Росію, її тут на всіх вистачить.

— Чому ти переїхав у Росію, а для навчання вибрав саме Благовєщенськ?
— Я не планував жити неодмінно тут, просто давно хотів вчитися у Росії. Мені подобається ця країна, її культура, традиції. В інтернеті побачив, що в АмГУ відкрита кафедра для іноземних студентів. Я відправив заявку і мені прийшла позитивна відповідь. До цього я взагалі не знав, що таке Благовєщенськ і де він знаходиться. Тицьнув навмання. Мені головне, що місто в Росії, а інше неважливо.

— Як відреагували близькі, коли дізналися, що ти переїжджаєш?
— Мене підтримав батько. Тато знає багато про Росії. Він сказав, що це дуже сильна і красива країна, а її історія — велика, і потрібно їхати. А мій брат не хотів мене відпускати, говорив, що краще вчитися в Америці. До речі, він досі не знає, що я в Росії. Мої друзі теж не в захваті від того, що я переїхав сюди. Постійно пишуть, щоб повертався назад. Вони говорили, що в Росії мене вб’ють, бо я африканець. Лякали, що від морозу буде йти кров з носа. Я їм постійно кажу, що тут живуть звичайні люди, і ніхто нікого не вбиває.

— Чим ти займався до приїзду в Росію?
— Я закінчив школу — 12 класів. Потім поступив у політехнічний коледж інформатика. Я вчився і паралельно працював у міжнародному науково-дослідному інституті. Був фахівцем зі зв’язків з громадськістю.

— Дорого вчитися у Росії? Як були зібрані кошти на навчання?
— Вчитися і жити тут дуже дорого. Поїздка і навчання обійшлися майже в 500 тисяч рублів. Я, звичайно, працював, але моїх грошей не вистачило б. У мене небагата родина, але дуже велика і дружна. Всі разом ми зуміли накопичити потрібну суму.

— Що найбільше здивувало у Благовєщенську?
— Напевно, те, наскільки близько Китай. У всіх сенсах. І китайська кухня, звичайно (усміхається).

— Тобі важко дається російську мову?
— Для мене життя взагалі дуже важка. Кожен день несе у собі певну складність. Для того, щоб чогось досягти потрібно довго і наполегливо працювати. Коли я тільки приїхав мені було дуже важко. Я скаржився і говорив, що у мене не виходить вивчити російську мову. Папа запитав мене, скільки я вчу його, я відповів: «Три місяці». Він сказав, що це дрібниці, потрібно просто бути наполегливим. Я вважаю, що життя в сотні разів складніше вивчення російської мови. Порівняно з тим, що я вже пройшов, це, можна сказати, дрібниці, але складні.

— Є стереотип, що темношкірі люди люблять реп. Ти не виняток?
— Так, в Африці майже всі слухають реп, але не я (посміхається). Я байдужий до музики і до репу тим більше. Що стосується російської музики, її я слухаю, але в основному, щоб краще розуміти мову. Один мій друг з університету подарував мені диск Містера Кредо. Мені сподобалося!

— Чи займаєшся ти спортом?
— Спорт я обожнюю. Найбільше, звичайно, я люблю футбол. Це моє життя. У багатьох відомих футбольних клубах грають хлопці з Нігерії, і мені пощастило грати з ними на одному стадіоні. Один з них зараз грає в російському «ЦСКА» — Ахмед Муса. Його знаю особисто. У Благовєщенську я граю, як любитель.

— Як ти ставишся до політики, стежиш за тим, що відбувається в Нігерії та Росії?
— Я слідкую за політичною ситуацією в світі. Але так як у мене проблеми з інтернетом — не завжди можу за всім встигнути. Більше всього мене, звичайно, хвилює, що відбувається в моїй країні, але і російські важливі події. Особливо уважно спостерігав за переворотом на Україні. Я вивчав історію, знаю, що спочатку Крим належав Росії, а потім Хрущов подарував Україні, і ось, зараз, Путін повернув його назад. Я ставлюся до цього нормально, поважаю, Путіна і вважаю його вчинок правильним. Адже люди там дійсно страждали. У мене є хороший товариш в Дубаї, він, навпаки, вважає, що Путін тиран і робить неправильні речі. З-за цього ми постійно сперечаємося. Я живу в Росії і знаю про неї більше. Насправді, тут все не так погано, як багато кажуть.

— Чи стикався ти тут з негативним ставленням до африканців?
— Нічого образливого не чув, більше жарти. Я живу в секції з китайцями, і вони між собою називають мене «хей жень» — «чорний хлопець». Якщо б мене так називали в Нігерії, це можна було б вважати проявом расизму. Але я не вірю в расизм. Вважаю, його не повинно бути. Єдине, що мене засмутило — це стаття про мене в університетській газеті. Там сказали, що мені важко в Росії, і я мрію про російської дружині. Це неправда (сміється).

— Як складається особисте життя в Росії?
— З Нігерії я їхав вільним хлопцем. Тут у мене поки що дівчини немає, але я не можу сказати, що росіяни, наприклад, подобаються мені більше, ніж нігерійки. Для мене важливо, що всередині, характер людини. Я сам по собі дуже релігійний, сповідую хрислам. Тому до вибору дівчини ставлюся дуже серйозно.

— В Благовєщенську ти граєш в КВН. А вдома ти виступав на сцені?
— Так, у Нігерії виступав в ролі коміка. Практикував жанр «стендап». Найбільш ходові жарти у нас, звичайно, про расизм. У нас дуже актуальна ця тема, і такий гумор заходить краще іншого. Так що досвід є, виходити на публіку я не соромлюся.

— Африканці для Благовєщенська не в новинку. Чи підтримуєте ви стосунки між собою?
— В Благовєщенську немає хлопців з Нігерії. Все або з Анголи, або з Зімбабве. Я не шукаю їх спеціально, частіше ми просто зустрічаємося на вулиці. Для нас це нормально — підійти до незнайомої африканцю і запитати: «Як справи?» Адже всі ми-брати. Ми спілкуємося, але з працею — мовний бар’єр заважає. Тому між собою говоримо тільки російською (сміється).

На прощання Таовик розповів про те, що любить російську класичну літературу. Особливо поезію Михайла Лермонтова. На доказ цього він прочитав вірш «Скеля», який знає напам’ять. Це його маленька перемога над російською мовою.

Звідси