Спогади вязнів Освенцима (14 фото)

359

27 квітня виповнилося 75 років з дня відкриття сумнозвісного фашистського концтабору Освенцим (Аушвіц), який за не повних п’ять років свого існування знищив близько 1 400 000 чоловік. Цей пост в черговий раз нагадає нам про злочини, скоєні нацистами в роки Другої світової війни, про яких ми не маємо права забувати.

Табірний комплекс Освенцим (Auschwitz) був створений нацистами на території Польщі у квітні 1940 року і включав в себе три табори: Аушвіц-1, Аушвіц-2 (Біркенау) і Аушвіц-3. Протягом двох років кількість ув’язнених варіювалося від 13 тис. до 16 тис., а до 1942 році досягла 20 тис. осіб

Симона Вайль, почесний президент Фонду пам’яті Шоа, Париж, Франція, колишній в’язень Освенціма: «Ми працювали більше 12 годин в день на важких земляних роботах, які, як виявилося, були здебільшого марними. Нас майже не годували. Але все ж наша доля була не найгіршою. Влітку 1944 року з Угорщини прибутку 435 000 євреїв. Відразу після того, як вони покинули поїзд, більшість з них відправили в газову камеру» Шість днів в тиждень всі без винятку повинні були працювати. Від важких умов роботи за перші три-чотири місяці помирало близько 80% ув’язнених.

Мордехай Цирульницкий, колишній в’язень №79414: «2 січня 1943 року я був зарахований в команду з розбирання речей прибувають в табір ув’язнених. Частина з нас займалася розбиранням прибували речей, інші — сортуванням, а третя група — упаковкою для відправки в Німеччину. Робота йшла безперервно цілу добу, і вдень і вночі, і все ж не можна було з нею впоратися — так багато було речей. Тут, у пакунку дитячих пальто, я знайшов одного разу пальто моєї молодшої доньки — Лані»
У всіх, хто прибуває у табір відбиралося майно, аж до зубних коронок, з яких виплавляли до 12 кг золота на добу. Для їх вилучення була створена спеціальна група з 40 осіб.

На фото жінки і діти на залізничній платформі Біркенау, відомого як «рампа». Депортовані євреї проходили тут селекцію: одних відразу ж посилали на смерть (зазвичай тих, кого визнавали непридатними до роботи,— дітей, старих, жінок), інших відправляли в табір.

Табір був створений за наказом рейсфюрера СС Генріха Гіммлера (на фото). Він приїжджав в Освенцим кілька разів, інспектуючи табору, а також віддаючи накази по їх розширенню. Так, саме за його наказом табір був розширений у березні 1941 року, а вже через п’ять місяців надійшло розпорядження «підготувати табір для масового знищення європейських євреїв і розробити відповідні методи умертвіння»: 3 вересня 1941 року для знищення людей був вперше використаний газ. У липні 1942 року Гімлер особисто демонстрував його використання на в’язнів Аушвіца-2. Навесні 1944 року Гімлер приїхав в табір зі своєю останньою інспекцією, в ході якої було наказано вбити всіх непрацездатних циган.

Шломо Венезия, колишній в’язень Освенціма: «Дві найбільші газові камери були розраховані на 1450 чоловік, але есесівці заганяли туди 1600-1700 людина. Вони йшли за ув’язненими і били їх палицями. Задні штовхали, що йдуть попереду. В результаті в камери потрапляло стільки в’язнів, що навіть після смерті вони залишалися стояти. Падати було нікуди»

Для порушників дисципліни були передбачені різні покарання. Когось поміщали в камери, перебувати в яких можна було тільки стоячи. Провинений повинен був стояти так всю ніч. Існували і герметичні камери — знаходиться там задихався від нестачі кисню. Широко були поширені тортури і показові розстріли.

Всіх в’язнів концтабору ділили на категорії. У кожної була своя нашивка на одязі: політичних в’язнів позначали червоними трикутниками, злочинців — зеленими, свідків Єгови — ліловими, гомосексуалістів — рожевими, євреям, крім усього, було носити жовтий трикутник.

Станіслава Ліщинська, польська акушерка, колишній в’язень Освенціма: «До травня 1943 року всі діти, народжені у освенцимском таборі, були звірячим способом забивали: їх топили в діжці. Після пологів немовля несли в кімнату, де дитячий крик обривався і до породіль долинав плескіт води, а потім… породілля могла побачити тільце своєї дитини, викинуте з барака і разрываемое щурами».

Давид Сурес, один з в’язнів Освенціма: «Приблизно в липні 1943 року мене і зі мною ще десять чоловік греків записали в якийсь список і направили в Біркенау. Там всіх нас розділи і піддали стерилізації рентгенівськими променями. Через один місяць після стерилізації нас викликали в центральне відділення табору, де всім стерилізованим була проведена операція —кастрація»

Освенцим став сумнозвісний багато в чому завдяки медичним експериментам, які в його стінах проводив доктор Йозеф Менгеле. Після жахливих «дослідів» на кастрацію, стерилізацію, опромінення життя нещасних закінчувалася в газових камерах. Жертвами Менгеле були десятки тисяч людей. Особливу увагу він приділяв близнюкам і карликів. З 3 тис. близнюків, які пройшли через досліди в Освенцімі, вижило лише 200 дітей.

До 1943 року в таборі склалася група опору. Вона, зокрема, допомагала багатьом бігти. За всю історію табору було здійснено близько 700 спроб втечі, 300 з яких були успішними. Щоб запобігти нові спроби втечі, було вирішено арештовувати і відправляти в табори всіх родичів втік, а всіх ув’язнених з його блоку вбивати.


На фото: радянські солдати спілкуються з дітьми, звільненими з концтабору

На території комплексу було знищено близько 1,1 млн осіб. На момент звільнення 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту в таборах залишалося 7 тис. ув’язнених, яких німці не встигли перевести під час евакуації в інші табори.

У 1947 році Сейм Польської Народної Республіки оголосив територію комплексу Пам’ятником мучеництва польського та інших народів, 14 червня був відкритий музей Аушвіц–Біркенау.

Звідси