Скандальну історію з американськими виборами-2000 пам’ятають усі. А що було б, якби перемогу в підсумку віддали Гору, а не Бушу?
Що сталося?
Відбулися найбільш напружені вибори в історії США. Краще всього їх, мабуть, характеризує їх же хронологія. Голосування, як водиться, відбулося в перший вівторок після першого понеділка листопада (в даному випадку це було 7-е листопада), а ім’я нового президента визначилася тільки 12-го грудня. Причому вирішальне слово сказала не виборча комісія, а Верховний суд США. Якщо коротко, то крім технічних проблем (знамениті бюлетені з метеликами) були ще й проблеми суто практичні: за Овальний кабінет боролися рівні суперники, і розриви між ними в багатьох штатах були мінімальними. Особливо гостро ця проблема стояла в тих штатах, які давали кандидату багато голосів вибірників. Так і виникла битва за Флориду.
Флорида — це 25 вибірників (більше тоді давали тільки Каліфорнія, Нью-Йорк і Техас). І від Флориди в даному випадку залежало все. Щоб зрозуміти, наскільки малий був розрив, поглянемо на цифри: при першому підрахунку з’ясувалося, що Буша підтримали 48,846% виборців цього штату, а Гора 48,837%. Перевага республіканця склало трохи менше тисячі голосів (при шести мільйонах поданих бюлетенів), але й цього вистачало, щоб отримати 25 голосів виборців і стати президентом. Команда Гора вирішила боротися до кінця і негайно оскаржила результати виборів у Флориді. Так почалася місячна епопея з перерахунком голосів і взаємними позовами до суду.
12-го грудня 2000 Верховний суд США шляхом голосування дев’яти суддів поставив у цій історії крапку. П’ятьма голосами проти чотирьох інстанція постановила визнати остаточним останній підрахунок голосів. Згідно цього підрахунку, у Флориді з розривом у кілька сотих відсотка голосів переміг Буш-молодший. Загальний підсумок: у республіканця 271 вибірник проти 266 у демократа. При цьому переможець набрав менше голосів виборців, ніж переможений. За Гора проголосувало 48,4% виборців, за Буша — 47,9%.
Демократична партія ще не раз поверталася до теми Флориди, висловлюючи своє невдоволення. Тим не менш у прихильників Гора не було іншого виходу, крім як визнати результати виборів і привітати суперника з перемогою. Відлуння скандалу чулися ще багато років, давши журналістам, історикам та прихильників теорії змов їжу для написання десятків монографій.
Чи Могло бути інакше?
Так запросто. Все в підсумку вирішив один суддівський голос. Щодо того, що вплинуло на вибір дев’ятого судді Верховного суду, існую десятки теорій. Втім, все могло вирішитися на користь Гора і без всяких судових розглядів і перерахунків. Демократи проводили потужну виборчу кампанію. Гір робив ставку на досягнення команди Білла Клінтона, у якого сам він був віце-президентом. Небувале економічне зростання США 90-х років Гір прямо ставив у своїх особисті заслуги, обіцяючи американцям подальший підйом доходів і економічне процвітання.
При цьому від самого Клінтона його віце-президент витончено відсторонився. На те були свої підстави. Буш-молодший діяв у звичному для республіканців консервативному стилі, виступаючи за те, що в сучасній Росії назвали б традиційними цінностями: заборона обертів, міцна сім’я, сувора мораль і так далі. Його прихильники активно били в саму болючу для демократів точку — сексуальний скандал між Біллом Клінтоном і Монікою Левінські, що трапилася в 1998-му році. Гір всіляко підкреслював, що його ця історія не стосується і що все, що відбулося — особиста справа і особиста відповідальність президента. Доходило до того, що він уникав зустрічей з Клінтоном і вкрай рідко з’являвся поруч з ним в об’єктивах телекамер.
Зрештою, демократи свого майже домоглися. Їм вдалося відокремити ім’я Гора від сексуального скандалу, до якого той справді не мав відношення. Це, однак, породило нову проблему: політологи і журналісти відзначали, що трохи дивно апелювати до економічного зростання, публічно отмежевываясь від людини, який і привів країну до цього зростання.
Що змінилося б?
Тут треба відразу сказати дві речі: по-перше, політична система США влаштована так, що у внутрішній політиці від президента залежить куди менше, ніж в міжнародних справах, по-друге, зовнішньополітичний курс США початку нашого століття визначили події 11 вересня 2001-го року. І хто б не займав у той день овальний кабінет, атака на Всесвітній торговий центр і Пентагон не могла залишитися без відповіді.
Іншими словами, Гір, будь він президентом США, змушений був би почати операцію в Афганістані, як це зробив Буш-молодший. Існує думка, що, стань Гір президентом, і терактів 11-го вересня вдалося б уникнути. Яким чином? «Аль-Каїда» оголосила джихад США ще в середині 90-х років, першим актом війни був підрив американських посольств в Танзанії та Кенії (7 серпня 1998 року), а в кінці 2000-го вже у всю велася підготовка до атак на Всесвітній торговий центр. І її чи скасували б із-за того, що вибори виграв Гір.
Будь-якого президента США довелося б займати дуже жорстку позицію і показувати силу після терактів в Нью-Йорку і Вашингтоні. А ось стала б адміністрація Гора затівати війну з Іраком — велике питання. Гір взагалі робив акцент швидше на внутрішні справи, ніж зовнішні. Обіцяв покращення якості медичного обслуговування та анонсував якогось попередника Обами care, тобто систему, яка відкривала американцям, які не мають страховки, доступ до якісного лікування. Безсумнівно, що, будучи господарем Білого Дому, Гір зробив багато для екології США. Зрештою, не дарма в 2007-му йому дали Нобелівську премію миру за роботи по захисту навколишнього середовища.
І все ж з високою часткою ймовірності можна припустити, що, перемігши в 2000-му, Гір потім програв би у 2004-м. Або того ж Бушу, або Діку Чейні, але кому-то програв би точно. І тоді у 2008-му ми отримали б на виборах божевільну інтригу — Буш-молодший проти Барака Обами.
