Рабинович, ви повинні мені сорок рублів!

283

– Наташа! Як ви сьогодні чудово виглядаєте!
— Ви всім красивим дівчатам таке говорите?
— Ні, красивим я інше кажу!

Я зобов’язаний життям Стасу Михайлову. У 2009 році я потрапив в аварію, і потім рік у комі лежав, поки медсестра не включила «Без тебе» Михайлова. Я встав і вимкнув.
Рабинович, вы должны мне сорок рублей! анекдоты,веселье,демотиваторы,приколы,смех,юмор
Гуляє собі спокійно стадо слонів… щипають травичку, пісеньки співають!
Тут прибігає маленький слоненя і зі сльозами на очах:
-Мам! Пап! Мене побили-і-і-і, хобот на бантик зав’язали-і-і-і, вуха порвали-і-і-і!
Ну батьки дивляться — дійсно: хобот бантиком, кров тече, вуха порвані…Питають:
-Де?!
Слоненя (так жалібно):
-Там…
І ось слони всім стадом пішли туди, куди слоненя показав. Йдуть вони, йдуть, злі такі, жах просто. А тут на камені мураха, він їм:
-Стояти, слони!
Стадо зупинилося, потупилось, стоять тихенько. А мураха знову (так грізно):
-Куди йдете, слони?
Ну слони давай пояснювати, що, мовляв, вони йдуть за дитину заступатися. За вуха порвані мстити, за хобот бантиком і так далі.
А мураха їм:
-Так, слони! Я сказав: розвернулися і пішли назад!
Стадо, не довго думаючи, повертаються і йде туди, звідки йшло.
Маленьке слоненя, нічого не розуміючи, підбігає до батьків і тремтячим голосом запитує:
-Мам, тат! Як же так? Нада ж розібратися! Мене ж…
Папа слон(зітхаючи):
-Знаєш що синок, дільничний — є дільничний…
Рабинович, вы должны мне сорок рублей! анекдоты,веселье,демотиваторы,приколы,смех,юмор
— А від чого це ліки за 300 баксів?
— Від зайвих грошей.
**
Прочитав Дейла Карнегі. Вирішив, що наступний день почну з посмішки. Всю першу половину дня старанно всім посміхався, по можливості щиро. В обід до мене підійшов начальник і сказав: «Ще раз накурений на роботу припхаєшся — звільню.»
**
— Рабинович, ви повинні мені сорок рублів!
— Я знаю. Завтра, з самого ранку…
— Завтра, завтра! Я вже знаю твоє «завтра»! Минулого тижня ти сказав, що не можеш віддати, минулого місяця ти сказав, що не можеш віддати. В минулому році…
— І що? Я хоч раз не додержав слова?!
**
— Алло! Це аптека? Доброго дня!
— Ні, ви помилилися. Це офіс.
— Не може бути! Я набрав номер аптеки.
— У якомусь сенсі ви маєте рацію. Тут повно всяких гондонов. Але все-таки це офіс. Я наполягаю…