Неминучість загибелі Євросоюзу вже складно приховувати

295

На тлі відповідних до кінця виборів в Європарламент, відставки британського прем’єр-міністра Мей і виходу Великобританії з Євросоюзу, а також збільшення прихильників правих рухів у Європі, хотілося б підняти тему розпаду ЄС, так як цього об’єднання країн існувати залишилося зовсім недовго, навіть з точки зору банальної логіки.

Почати потрібно, мабуть, з того, що Євросоюз з самого початку свого існування був приречений на розвал. Причина цьому сама банальна – багато країн, у кожної з них свої інтереси і цілком розумно, що ніхто не захоче поступатися. Цю проблему не змогли вирішити з самого початку. Досить згадати, що спочатку Європейський союз планував стати дещо іншою організацією, з централізованою владою, єдиною конституцією та іншими ознаками скоріше навіть не союзу, а єдиної держави. Тим не менш, таке починання не увінчалися успіхом, більшість країн були не згодні навіть з загальною конституцією, не кажучи вже про створення органу, який би міг безпосередньо відміняти чи приймати окремі рішення в обхід місцевої влади.
Звичайно, можна згадати, що є все той же Європарламент. Але подивимося на ефективність його роботи, навіть на одному простому прикладі, а саме закриття «Північного потоку-2». Скільки часу цей орган намагається вимагати реалізації закриття? А що маємо на даний момент? Таким чином, вимагати Європарламент може все що завгодно, але якщо його вимоги або рішення будуть не вигідні окремим держави, то, на жаль, залишається тільки продовжувати вимагати. Немає у Європарламенту можливості приймати рішення за уряди окремих країн. Але до Європарламенту ми повернемося трохи нижче, а зараз розглянемо ефективність іншої організації, яка має, в теорії, робити Європейський союз єдиним організмом.
Парламентська асамблея Ради Європи, це та сама структура, де Росію позбавили права голосу. Саме завдяки цьому вона тепер широко відома, а по суті це чергова бюрократична одиниця, яка не має можливості суттєво впливати на окремі країни Євросоюзу, тому як обговорювані питання не відповідають реальним можливостям організації. Хоча обрати Генерального секретаря Ради Європи або прийняти, або не прийняти нового кандидата в свої ряди – це безумовно важливе заняття. Незважаючи на те, що у ПАРЄ немає можливості приймати якісь серйозні рішення, цей орган зробив дуже багато для Євросоюзу. Наприклад, відповідальність за нинішню ситуацію з емігрантами можна повністю покласти на плечі ПАРЄ.
Але повернемося до Європарламенту. Як вже було сказано вище, Європарламент не має можливості впливати на окремі країни наперекір місцевого уряду. Так, важелі впливу є, але вони останнім часом втратили свою дієвість. А виною тому Великобританія.
Незважаючи на те, що питання про вихід Великобританії з Європейського союзу все ще відкритий, був створений прецедент, який показав, що вийти можна. І це не буде на шкоду країні, а навпаки, піде на користь. З цієї причини тиснути на когось вимагаючи виконання яких-небудь дій заради загального блага ЄС доведеться більш акуратно.
Не варто забувати і про те, що в багатьох європейських країнах набирають популярність праві погляди. А що це означає для Європарламенту? А значить це те, що праві можуть отримати право голосу і вето. Тобто, мало того, що тепер потрібно діяти дуже акуратно по відношенню до інших країн, так ще і в будь-який момент може прилетіти сюрприз від правих, занапастивши навіть самі хороші починання.
Ну а чудове у всій цій ситуації те, що ЄС був з самого початку приречений на свій розпад через відсутність централізованої влади, але зараз, коли схаменулися і виникло бажання виправити помилку, розвал відбудеться ще швидше. Так як на момент створення Європейського союзу була якась надія на функціонування всієї системи і тоді ще можна було діяти вмовляннями та обіцянками. На даний момент, система вже знайома всім і навряд чи хтось захоче віддати владу в руки бюрократів, коли є можливість взагалі відхреститися від ЄС.
Висновок з усього цього можна зробити невтішний. Європейський союз приречений на розпад, це тільки питання часу. Звичайно, можна сказати, що якщо відокремиться ще кілька країн, навіть якщо їх буде близько десятка, то це ще не повний крах. Тим не менш, якщо ЄС почне втрачати свою позицію в Європі, то як можна говорити про збереження значного місця в світі? Також зрозуміло, що розпад станеться не завтра і навіть не через рік, цей процес буде поступовим. Але навіть якщо не брати до уваги соціальні і економічні проблеми Європейського союзу, а адже і ці проблеми присутні, то вже можна побачити не саму райдужну картину. Причому це не патріотичне «кінець капіталізму», який настає, але ніяк не настане, а цілком реальний факт.
Автор: Марк Піддубний
Використані фотографії: http://eurasia.expert/