На поточний момент ні в російських, ні навіть у численних зарубіжних експертних колах практично неможливо зустріти фахівців, які мали б які-небудь сумніви щодо непричетності підрозділів Спп Корпусу вартових Ісламської революції до атак на нафтоналивні танкери в територіальних водах ОАЕ, здійсненим рано вранці 12 травня 2019 року. Інформація про присутність в еміратському повітряному просторі над Ель-Фуджейрой (безпосередньо у момент здійснення провокаційної акції) тактичної авіації Об’єднаних ВПС НАТО або ОВВС «аравійської коаліції», спливла на поверхню переднеазиатского медіапростору через недалекоглядність журналістів деяких місцевих інформаційних видань, поставила хрест на об’єктивності версій з «іранськими диверсантами», а також з подошедшим до територіальних вод ОАЕ «кораблем-носієм ударних підводних дронов.
Між тим центральні арабомовні ЗМІ зі зрозумілих причин не стали розміщувати цю інформацію у своїх новинних стрічках і продовжили методично нагнітати військово-політичну напруженість у регіоні, спираючись на войовничу і обвинувальну патетику Дональда Трампа, представників чинної адміністрації Білого дому, а також глав Мзс Саудівської Аравії і Об’єднаних Арабських Еміратів. У підсумку ситуація була доведена до так званої точки біфуркації, коли навіть найменша «іскра» може призвести до ескалаційному вибуху в усьому переднеазиатском регіоні. Деякі оглядачі вітчизняних військово-аналітичних порталів, включаючи «Військове огляд», висловлюють думку, що ймовірність початку протистояння в Перській затоці надзвичайно мала, оперуючи тим фактом, що склад выдвинувшейся в Аравійське море авіаносної ударної угруповання 5-го оперативного флоту ВМС США на чолі з атомним авіаносцем CVN-72 USS «Abraham Lincoln» украй мізерний в порівнянні з тією надводної компонентою, яка була розгорнута в Перській затоці в січні 1991 року.
Чим продиктована критична уразливість системи ППО-ПРО Ірану від масованих ударів противорадиолокационными ракетами AARGM і ALARM?
Тим не менше, дане твердження з тріском розбивається про спостережувану сьогодні оперативно-стратегічної реальності, де в якості основного ударної ланки для придушення іранських засобів ППО можуть бути задіяні не тільки палубні винищувачі F/A-18E/F Super Hornet» ВМС США, дислоковані на борту CVN-72, а також СКР RGM-109E «Tomahawk», розміщені в універсальних ВПУ Mk 41 «Іджіс»-есмінців/крейсерів ров’я, але і 300-500 тактичних винищувачів перехідного покоління, які перебувають на озброєнні ОВВС країн Аравійського півострова і Ізраїлю. Мова йде про сучасних машинах покоління 4++ F-15S/SA і EF-2000 «Eurofighter Typhoon» Королівських ВПС Саудівської Аравії, F-16E/F Block 60/61 і «Mirage 2000-9EAD/D» ВПС Об’єднаних Арабських Еміратів, «Rafale» ВВС Катару, кувейтських F/A-18C/D, а також ізраїльських F-16I «Sufa», F-15I «Ra’am» і F-35I «Adir».
Більшість перерахованих вище винищувачів адаптовані до застосування 2,1-махових протирадіолокаційних/багатоцільових ракет AGM-88E AARGM (радикально вдосконалена версія HARM), здатних вражати радіолокаційні виявителі і радари подсвета цілей навіть з вимкненим випромінюванням на відстані до 170, що досягається завдяки використанню активно-пасивних РГСН типу WGU-48/B і нових двухрежимных РДТП зі збільшеним твердопаливним зарядом. Загальна їх кількість на вузлах підвіски, приміром, 80 еміратських F-16E/F і 70 аравійських F-15S, може досягати 600 одиниць! Цього арсеналу цілком достатньо для повного «забивання» 24 цільових каналів чотирьох радарів подсвета 30Н6Е2, доданих іранським зенітно-ракетних комплексів С-300ПМУ-2 «Фаворит», 58 цільових каналів, що належать перебувають на озброєнні Військ ППО Ірану 29 самохідним ЗРК «Тор-М1», а також ще кількох десятків каналів сучасних іранських ЗРК великої дальності «Bavar-373» (точна кількість заступивших на бойове чергування «Баварів-373» на поточний момент залишається під завісою таємниці).
Є в рукаві у командування Королівських ВПС Саудівської Аравії і ще один важливий козир, про який практично ніколи не згадували ні наші, ні західні військово-аналітичні видання. Ще в кінці 80-х — початку 90-х рр.., в ході закупівлі перших партій ударних тактичних винищувачів Tornado IDS GR.1», Міністерство оборони Саудівської Аравії прийняло рішення оснастити нові машини високоефективними британськими противорадиолокационными ракетами ALARM, концепція застосування яких донині володіє цілим рядом переваг в порівнянні з методикою використання ПРЛР AGM-88 HARM.
На відміну від популярної американської ПРЛР, пікіруючої на мету під кутами від 15 до 60 градусів у режимі «прямої атаки» (з балістичної або настильній траєкторією), дітище тимчасового британо-американського підрозділу «Matra BAe Dynamics — Texas Instruments» здатна атакувати мета в режимі «барражирования». Він передбачає:
— вихід ALARM на висоту близько 12 — 17 км зі швидкістю польоту від 2,1 до 1,3 М (залежно від видалення мети);
— завершення першого режиму роботи РДТП і розкриття парашута безпосередньо в районі ймовірного розташування радіолокаційного візерунок або багатофункціональної РЛС ЗРК противника (координати радара-цілі, завантажені в ІНС ракети ALARM через шину MIL-STD-1760, можуть бути встановлені за допомогою бортових засобів РТР ударного винищувача «Tornado IDS», так і отримані від сторонніх засобів радіотехнічного або оптико-електронної розвідки);
— сканування простору на предмет випромінювання ворожої РЛС (навіть по бічних пелюстках діаграми спрямованості) з допомогою багатодіапазонної пасивної радіолокаційної ГСН; скидання парашута з одночасним запуском другого «розгінного» режиму РДТТ; нарешті, пікірування на РЛС під кутом порядку 87-90 градусів при швидкості близько 1,2 М.
Таким чином, аравійські ПРЛР ALARM можуть безкарно атакувати іранські ЗРК в «мертві воронки», що представляють собою непросматриваемые радарами подсвета і наведення конусоподібні «сліпі зони» у верхній півсфері з кутами розчину від 10 до 50 градусів (як відомо, залежать вони від угломестных секторів огляду РЛС). У радарів наведення ЗРК С-300ПМУ-2 і «Тор-М1» ці сектори складає всього 64 градуси; як наслідок, будь-який засіб повітряного нападу, пикирующее на радари під кутами 65 градусів і більше, гарантовано виведе з ладу одну БМ «Тор-М1» або цілий дивізіон С-300ПМУ-2.
Дієві механізми парирування потенціалу ПРЛР ALARM. Чи вистоїть протиракетний «парасольку» ІРІ без допомоги з боку союзників?
Протистояти даними противорадиолокационным ракет, кількість яких у розпорядженні аравійських ВПС може перевалювати за 200 одиниць, можуть лише ті ЗРК, ракети-перехоплювачі яких можуть похвалитися наявністю активних радіолокаційних ДБН. Стосовно ж військам ППО Ірану, які не володіють подібними зенітно-ракетними засобами (ЗРК «Витязь», «Бук-М3», SAMP-T і т. д.), справедлива ще одна ефективна методика парирування можливостей ALARM, яка полягає в перекритті «мертвих воронок» над змішаними зенітно-ракетними бригадами за допомогою територіального розподілу (розкиду) позицій ЗРК на відстані від 2,5 до 5 км один від одного.
Саме така конфігурація дозволить сформувати найпотужніші зонально-объектовые протиракетні заслони над найбільш важливими військово-промисловими районами Ісламської Республіки Іран. Тим не менш, якщо взяти до уваги той факт, що в хід проти Ірану можуть піти близько 500 AGM-88E, 200 ALARM, невідома кількість дозвукових низковысотных тактичних ракет «Black Shaheen/SCALP-EG» і JASSM-ER, а також понад 400 «Томагавків», йдеться вже навіть не про «мертвих воронках», а про блискавичному иссякании боєкомплектів зенітних ракет (48Н6Е2, «Bavar-373», а також 9М331), а також про перенасичення пропускної здатності радарів подсвета ЗРК з подальшим «забиванням» їх цільових каналів і підсумковим «падінням» всієї системи ППО-ПРО.
Вирішити цю проблему могло б своєчасне надання Тегерану пакету «екстреної військово-технічної підтримки» з боку Росії і Китаю, яка полягала б у перекиданні декількох десятків ЗРК С-300ПС, С-300В, а також HQ-9 з резервів ЗС Росії і НВАК. В іншому випадку єдиним вагомим аргументом нашого переднеазиатского союзника у протистоянні з «аравійської коаліцією» і ВМС США залишаться лише оперативно-тактичні балістичні ракети, перучи в порошок військові об’єкти противника на протилежному березі Перської затоки. На жаль, збереження оборонно-промислового комплексу країни від обезглавливающих і високоточних ракетних ударів противника даний метод не забезпечить.
Автор:Євген Даманцев
