СРСР, кінець 60-х — початок 70-х років. Навчання ракетних військ на безкрайніх степах Казахстану. Жили в наметах. Одна палатка стояла на такому відшибі розташування, що шкандибати туди з казахської спеці нікому не охота. Жили в ній лейтенанти і за штатом їм був покладений спирт…
СРСР, кінець 60-х — початок 70-х років. Навчання ракетних військ на безкрайніх степах Казахстану. Жили в наметах. Одна палатка стояла на такому відшибі розташування, що шкандибати туди з казахської спеці нікому не охота. Жили в ній лейтенанти і за штатом їм був покладений спирт. Оскільки вони жили в повній впевненості, що крім них в намет ніхто ніколи не зайде, спирт тримали в графині прямо на столі.
І ось одного разу до них зайшов. І не просто хтось, а маршал, головком ракетних військ. Пошукал, як живуть солдати, все у них в достатку і т. п. По всім відомим законом, погляд головкому потрапив в графин, що стоїть на столі. Він зняв кашкета, витер з чола піт і попросив налити йому попити води з графина… Це було прохання, якій не можна відмовити.
Тремтячою рукою в гранований стакан була налита доза 30 грам. Головком скептично подивився на лейтенантів. Все його обличчя чисто по-людськи говорило, що лейтенантам шкода води, так? Довелося налити повний 200-грамову склянку спирту.
Тепер уявіть собі відчуття людини, який упевнений, що п’є повний стакан води, а там чистий спирт. Це ви можете уявити. Уявіть собі його реакцію… Це ви не уявляєте.
Головком випив усе до дна і навіть виду не показав! Він поставив склянку на стіл, сказав спасибі і вийшов з намету. Супроводжуючі його офіцери навіть не зрозуміли, що маршал випив далеко не воду. Лейтенанти проводили поглядом начальство і стали думати, що їм тепер буде.
Було на наступний день. До їх наметі зі звірячим обличчям несеться майор, а за ним, пихкаючи, чотири солдати тягнуть холодильник.
Майор:- Мені вчора главком з-за вас шию намылил! Якого хріна ви п’єте теплий спирт?! Ось вам холодильник!
