Млявість марса пов’язали з його розмірами. І це допоможе знайти населені екзопланети

83

Наукова робота за авторством міжнародного колективу геологів, океанографів і планетологів опублікована в журналі proceedings of the national academy of sciences (pnas) національної академії наук сша. У ній вчені проаналізували цілий спектр даних як від космічних апаратів, що вивчали марс з орбіти, так і з роверів, які працювали на поверхні, а також результати вивчення марсіанських метеоритів, що потрапили на землю.

Метод оцінки, використаний у свіжому дослідженні, можна вважати досить новаторським. Зазвичай для розрахунку історичного вмісту летких елементів і сполук (включаючи воду) в геологічних утвореннях вчені аналізують співвідношення певних «маркерів» — як правило, калію і торію або рубідію і стронцію. Але команда під керівництвом куня вана (kun wang) застосувала більш точний метод: відстеження концентрацій стабільних ізотопів одного лише калію.

Цей лужний метал характеризується середньою летючістю, але його присутність достовірно відповідає концентраціям інших легких елементів і хімічних сполук. Включаючи, звичайно, воду і органічні молекули.

В результаті вдалося виявити цікаву кореляцію: марс зберіг до теперішнього часу набагато менше летючих елементів і з’єднань, ніж земля, але значно більше, ніж місяць і великий астероїд 4-веста. Тобто здатність утримувати важливі для виникнення і підтримки життя хімічні елементи і речовини безпосередньо залежить в першу чергу від розміру небесного тіла. А точніше – від рівня гравітації на його поверхні.

На перший погляд висновки очевидні, але не все так просто. Гіпотез, що пояснюють, чому марс втратив майже всю воду і органічні сполуки, існує безліч. Якісь зводяться до відсутності магнітного поля у червоної планети, що дозволяє сонячному вітру буквально виривати цінні молекули з атмосфери. А інші стверджують, що всьому виною — занадто слабка або зовсім відсутня тектоніка марса через нестачу маси або великого супутника на орбіті навколо нього.

Кожна з них може бути вірною — як і всі вони одночасно. Але в арсеналі планетологів до цього не було чіткої статистично доведеної ознаки життєпридатності планети в залежності від її розміру. Тепер вчені отримали нижню межу цього значення – » габарити ” марса.

Планети менше або ненабагато більші явно не можуть підтримувати на своїй поверхні умови, необхідні для утримання летючих речовин і сполук. Які можуть бути відсутні механізми – питання вторинне, особливо в світлі вивчення екзопланет, що знаходяться від нас на відстані в кілька світлових років. Подібні дистанції не дозволяють визначати наявність або відсутність тектонічної активності на них, хіба що приблизно оцінювати присутність води.