Міфи про радянський дефіциті

85


Пікнік із шашликом — звичний сімейний відпочинок в середині 70-х..
Після смерті Сталіна на чолі держави постає Георгій Маленков. Він проводить селянську політику: дозволяє збільшити присадибні ділянки в 5 разів, а податок на землю зменшує вдвічі. У результаті село стало давати у 1,5 рази більше продуктів. «Прийшов Маленков, поїли блінков», — говорили селяни. Треба врахувати, що до 53-му році більше половини населення країни живуть в селах.
Фундамент системних проблем заклав Хрущов, прийшов до влади в 1955 році. Повальне насадження кукурудзи призвело до зменшення врожаю пшениці — країна стала закуповувати зерно за кордоном. Невиправдане збільшення плану по м’ясу. «Хапали і везли на бійні все, що могла пересуватися на чотирьох ногах: тільних корів і поросних свиней (свиноматок), телят і поросят, яким би ще рости і рости», — згадував письменник Анатолій Стріляний. Щоб не продавати свою худобу, селяни масово його забивали — скоротилося поголів’я худоби і птиці. З’явилися черги за м’ясом і молоком. За такі художества Микиту Сергійовича і зняли.
Мифы о советском дефиците доказательства,загадки,история,спорные вопросы
Про здорове харчування пеклися на державному рівні, але в тортах і тістечках мало хто собі відмовляв..
М’ясо для робочих
Так, великі міста і провінції забезпечували по-різному. Скажімо, м’ясо (госцена смішна — 1,90 і 2,20 грн. за 1 кг) в глибинці в магазинах дійсно було дефіцитом. Але це зовсім не означає, що люди його не їли. Основна частина надходила через систему їдалень на підприємствах. Робітник заводу кожен день їв м’ясний суп і котлетку, азу або гуляш. То ж було в інститутах, школах. Обід в робочій їдальні обходився в 40 — 60 копійок.
Втім, м’ясо, навіть екзотичне, можна було купити в кооперативних магазинах. «Була така мережа в системі госкооперации — «Дари природи», — розповідає письменник Володимир Козаків. — Там продавалася дичину — тетеруки, глухарі, а також ведмежатина, лосятина, оленина… це Коштувало дорожче, ніж традиційні яловичина або свинина, але не в рази. Просто радянські громадяни воліли м’ясну класику». Про великі населені пункти і говорити нічого: котлетка з кулінарії по 7 — 9 копійок пам’ятна багатьом.
Зараз росіяни їдять більше м’яса, ніж в СРСР. Але і на території «великого і могутнього» теж не вегетаріанці жили. Вживання тваринної продукції можна порівняти, наприклад, з капіталістичною Фінляндією. Натомість у Радянському Союзі молока, яєць, картоплі, зернових споживали більше, ніж у нинішній Росії.
Мифы о советском дефиците доказательства,загадки,история,спорные вопросы
Ікру і осетрину гарячого копчення їли не кожен день, але іноді їх міг собі дозволити кожен
Рибний рай
Про мережу магазинів «Океан» ми писали неодноразово. До середини 70-х уряд вирішив покінчити з положенням, коли радянський громадянин споживав у середньому 57 кг м’яса на рік, а риби — всього 16,8 кг. І це при найдовшою берегової лінії в світі!
«З річковою рибою були проблеми, — визнає Володимир Козаків, — а ось океанської нас, можна сказати, завалили. Приміром, крижана риба (це назва сорту) продавалася по 30 — 40 копійок за кілограм. Нею годували котів. А зараз це, бачте, делікатес — великий вміст омега-3, диетпродукт. Коштує більше тисячі рублів за 1 кг».
І вже з чим не було проблем, так це зі спиртним. Ось де панувало справжнє достаток.
«Пам’ятаю, після повалення диктатора Салазара в Португалії в СРСР з’явився справжній португальський портвейн за 6,50 — для цінителів. Але його брали неохоче. Марочні кримські портвейни коштували 4,50, ну 5,30. Угорський «Токай» пропонували за 3,50. А легкі сухі болгарські та румунські вина досить пристойної якості обходилися в 2,50 і навіть 1,50». Шампанське зазвичай входило в продуктовий набір на підприємстві, який відпускався за держціною.
Замовлення — ще один із способів виправити перекіс в організації постачання населення. Хороший продуктовий набір складався з ікри, сервелату, банки розчинної кави, згущеного молока, цукерок або зефіру, консервів — шпрот, лосося, печінці тріски і так далі. А до послуг заможних громадян завжди були колгоспні ринки з їх продуктовим достатком. Тому столи на свята завжди ломилися.
Мифы о советском дефиците доказательства,загадки,история,спорные вопросы
Овочі закочували в банки не від потреби, а тому, що свої соління смачніше
Зрадили і розорили
Ситуацію можна було б поліпшити жорсткою боротьбою з корупцією. Але андроповський порив закінчився з його смертю, а незабаром до влади прийшов Горбачов. І почалися дива! Ще в 1987 році виробництво продуктів харчування зростала випереджаючими темпами порівняно з ростом чисельності населення і заробітної плати. Приріст в м’ясній галузі порівняно з 1980 роком склав 135 відсотків, маслосироробної — 131, у рибній — 132, борошномельно-круп’яної — 123. Середня зарплата збільшилася на 19 відсотків. Всі підприємства харчової промисловості працювали на повну потужність і без перебоїв. Але вже в кінці 1988 року навіть у Москві з’явилися талони. Саме цей період, коли люди влаштовували мордобій у чергах за найнеобхіднішим, і намагаються видати за «ганебну радянську дійсність». Чому зникли продукти? По-перше, через непродуманий Закону про кооперацію, який вилився в безсоромну спекуляцію. Нова буржуазія скуповувала оптом продукти за держціною, даючи хабар директорові заводу. В результаті в магазини ковбаса не потрапляла, зате втридорога продавалося в комерційних наметах. А чадом від шашликів в кінці 80-х провоняла вся Москва, притому що м’ясо з універсамів зникло остаточно.
Мифы о советском дефиците доказательства,загадки,история,спорные вопросы
В Гумі можна було демократично перекусити
Але головна причина — «демократи» готувалися взяти владу. Екс-голова Ради міністрів СРСР Микола Рижков згадував: «Приходили склади з м’ясом, маслом. Йдуть хлопці розвантажувати, як завжди, студенти. Їм на підході кажуть: «На тобі гроші, уматывай, щоб тебе і близько не було». З 28 сигаретних фабрик було закрито на ремонт» 26 — та в країні зникли цигарки. Помилуйтеся, громадяни, до чого більшовики країну довели! Все це дозволило без шуму прикінчити Радянський Союз — людям обіцяли, що на них негайно звалиться небачене розмаїття».
І справді, 1 січня 1992 року після старту гайдарівської шокової терапії продукти дивним чином з’явилися в магазинах. Тільки за цей рік ціни зросли в 25 разів. В СРСР таке навіть у страшному сні не могли уявити.