Мобільний телефон, ноутбук, мікрохвильова піч та інші пристрої, без яких складно уявити наше життя, придумані далеко не сьогодні. Велика частина цих девайсів існувала навіть в СРСР, нехай і в незвичному для нинішнього світу вигляді. Ми зібрали 8 радянських варіантів сучасних пристроїв.
Мікрохвильова піч
Перший прототип мікрохвильовій печі з’явився в Радянському Союзі ще в 1941 році. Пристрій для обробки м’яса за допомогою струмів ультрависокої частоти було розроблено у Всесоюзному науково-дослідному інституті м’ясної промисловості. Проте війна не дозволила запустити серійне виробництво подібних печей. Воно почалося лише в 1978 році.
Мікрохвильові печі для побутових потреб проводилися на декількох заводах по всьому СРСР, проте широкого застосування вони не набули. І це пов’язано не тільки з малою кількістю випускаються пристроїв (не більше декількох тисяч в рік), але і з досить високою вартістю товару – приблизно 350 рублів при середній зарплаті 233 р.
Мобільний телефон
Парадоксально, але перший радянський мобільний телефон з’явився ще тоді, коли на Заході і не думали про виробництво подібних пристроїв. Сталося це в квітні 1957 року, автором радіотелефону ЛК-1 став радіоінженер Леонід Купріянович. Апарат важив близько трьох кілограмів і працював в радіусі 20-30 кілометрів від базової станції.
Пізніше Купріянов створив ще кілька моделей мобільних телефонів менших розмірів і більшої функціональності. У них не було екрану і кнопкової клавіатури – набрати номер можна було лише через компактний дисковий механізм.
А в 1963 році в Москві була запущена тестова система мобільного зв’язку Алтай, яка потім поширилася на 114 міст СРСР. У деяких місцях вона існує досі.
Апарати системи Алтай встановлювалися на автомобілі партійної еліти, швидкої допомоги, таксі та іншу спецтехніку. Телефони могли здійснювати, так і приймати дзвінки аналогового зв’язку.
Персональний комп’ютер
Роботи над створенням електронної обчислювальної машини почалися в Радянському Союзі ще в сорокових роках двадцятого століття. А перший робочий апарат був створений в Києві групою інженерів під керівництвом Сергія Лебедєва.
Довгий час ЕОМ користувалися лише на виробництвах, у НДІ та вищих навчальних закладах. Персональні комп’ютери у радянських громадян з’явилися лише на початку вісімдесятих років. Щоправда, в переважній більшості своїй це були не оригінальні вітчизняні розробки, а клони зарубіжних пристроїв від Apple і IBM, а також британських комп’ютерів ZX Spectrum.
Ноутбук
У вісімдесятих роках лише в малої кількості громадян Радянського Союзу були персональні комп’ютери. Однак розробка подібних пристроїв велася у багатьох НДІ, а випуск – на великій кількості заводів. Інша справа, що обсяги цього виробництва були невеликими.
Тим не менш, в СРСР випускалися навіть ноутбуки. Першим вітчизняним лептопом стало пристрій Електроніка МС 1504, серійне виробництво якого почалося на самому подиху Радянського Союзу в 1991 році.
Ноутбук Електроніка МС 1504 мав 16-бітний процесор з тактовою частотою 4,77-7,16 мегагерц, 640 кілобайт оперативної пам’яті, а також відеоконтролер CGA з чотирма відтінками сірого. Екран апарату отримав дозвіл 640 на 200 точок. Важив перший радянський ноутбук три з половиною кілограми.
Кишенькова ігрова консоль
У 1984 році індустрія розваг в Радянському Союзі перекинулася з ніг на голову. Саме тоді на заводах концерну Електроніка почалося виробництво кишенькових ігрових консолей на основі невеликих пристроїв з рідкокристалічним екраном.
За основу цих пристроїв були взяті девайси серії Wide Screen, випущені японською компанією Nintendo 1981 року. Деякі з них потрапили на радянський ринок практично без змін, а інші були локалізовані. Так, наприклад, з’явилася гра «Ну, постривай», в якій вовк з однойменного мультфільму ловить яйця. На Заході його місце займали інші тварини, в тому числі, Міккі Маус.
Аудіоплеєр
Бобінний магнітофони довго використовувалися в Радянському Союзі, до кінця вісімдесятих років. Тим не менш, вже на початку сімдесятих в СРСР почалося виробництво аудіоплеєрів, вміли програвати компактні касети МК-60 і МК-90 (цифри означали тривалість відтворення плівки).
Втім, до самого початку дев’яностих років подібні аудіоплеєри так і не стали масовим продуктом. Виною тому – їх висока ціна. Апарат коштував у середньому 130 рублів, на той момент була зарплата молодого фахівця.
Планшетний комп’ютер
Прототипи сучасних планшетних комп’ютерів з’явилися як на Заході, так і в СРСР ще у вісімдесятих роках. Однак світ тоді ще не був готовий до подібних пристроїв, і тому їх масове виробництво почалося лише в двадцять першому столітті.
У 1988 році концерн Електроніка почав обмежений випуск мікрокомп’ютерів Електроніка МК-90, які цілком можна назвати планшетними. Правда, в них не було сенсорного екрану, а тому набирати тексти і команди керування цим пристроєм потрібно було за допомогою вбудованої у девайс клавіатури.
Портативний комп’ютер Електроніка МК-90 мав скромні технічні характеристики (оперативна пам’ять 16 кілобайт, постійна – 32 Кб), але неймовірно високу ціну – 3500 рублів, а це чи не річна зарплата радянського висококваліфікованого інженера.
Розумні годинник
Звичайно, «розумні» годинник вісімдесятих років ні в яке порівняння не йдуть по функціональності із сучасними варіантами цього пристрою. Проте для свого часу вони здавалися верхом науково-технічного прогресу, а хлопчаки по всьому світу мріяли отримати подібний девайс в подарунок.
У Радянському Союзі найпопулярнішою маркою такого пристрою була лінійка електронних годин Електроніка 5. Вони могли показувати не тільки час, але також день тижня і календар.
«Розумні» годинник Електроніка 5 вміли програвати простенькі мелодії і працювати в режимі таймера. Коштувало це диво радянської інженерії від 150 рублів.