Є такий відомий персонаж — Григорій Амнуэль. З цих самих, з совісних інтелігентів.
І ось пару днів тому, на якомусь радіо, він брав участь у дискусії, присвяченій нещодавно випущеним якийсь американською приватною лавкою пам’ятних жетонів, тим самим, на яких, з числа країн-переможців був виключений СРСР
Але мова піде не про жетонах, з ними і так все ясно. Мова про одне, дуже відомій тезі, який люблять озвучувати такі ось амнуэли. Теза ця про те, що від радянського народу приховували правду про Велику Вітчизняну. Приховували практично весь час, аж до святих 90-х.
А як можна було приховати те, що пережила кожна сім’я?
Як можна було щось приховати від мільйонів тих, хто пройшов цю саму війну і бачив загибель товаришів своїми очима?
Як можна було щось приховати від жителів сіл, у яких з тих, що пішли на фронт не повернувся ніхто?
І що можна було приховати? Загальна кількість втрат? Перший перепис населення СРСР після війни відбулася лише в 1959 році.
Швидше за все, всі перші повоєнні роки було просто не до підрахунків втрат і перепису. Вся європейська частина країни лежала в руїнах, потрібні були неймовірні зусилля, щоб відновити міста, заводи, сільське господарство.
Практично одразу після війни почалося протистояння з колишніми союзниками, які, до речі, вже володіли атомною бомбою і всерйоз розглядали можливість одним ударом покінчити з Радянським Союзом. На створення ядерної зброї теж працювала вся країна і це забирало багато сил і ресурсів.
Так може просто фізично не могли назвати точне число втрат? Не тому, що не хотіли, а тому що не знали.
І чому Хрущов не використовував це саме «приховування правди про війну» під час 20-го з’їзду КПРС для остаточного очорнення пам’яті Сталіна? Та напевно тому, що ніхто ніякої правди не приховував. Тоді її неможливо було приховати.
Зате правду про війну спробували приховати з початком перебудови і в наступні роки. Спробували приховати брехнею і очорненням подвигу радянського народу, підленько скориставшись тим, що в живих залишилося не так багато людей, які пройшли війну. Скориставшись тим, що народ був доведений до відчаю й убогості ліберальними ринковими реформами і просто виживав, як міг.
В якійсь мірі їм це вдалося. А інакше на російських радіостанціях і тб не було б подібних дискусій і усіляких амнуэлей, намагаються облити брудом пам’ять народу.
