Старе житло є давньою проблемою багатьох російських міст. Дуже гостро ця проблема стоїть в Архангельську, де в старих дерев’яних барках змушені жити мешканці цілих районів. Нещодавно один блогер побував в районі Перших П’ятирічок, місцева назва «Сульфат», і розповів про жахливі умови, які змушені терпіти звичайні люди.
Далі текст автора.
Дерев’яні бараки будувалися в Архангельську в 30-х роках. Деякі з них були визнані непридатними для проживання ще на початку 1980-х. Ось історія будинку, який визнавали аварійним кілька разів. За час його існування цей барак ремонтували всього один раз, в 1962 році.
Це вхід у під’їзд. Ні, це не наслідки повені. Вода тут варто завжди. Бажаючі потрапити себе додому стрибають по містках, ризикуючи провалитися у воду.
Сміття тут теж ніхто не прибирає, так як вода в деяких місцях варто постійно, і двірникам потрібно спецобладнання для прибирання. Але його немає. Цього сміття багато років.
Щури не поспішають бігти з тонучого корабля. Вони спокійно бігають по колодах, стрибають, мов білки, і зовсім не бояться людей.
Коти, на відміну від щурів, стрибати по воді не хочуть і тільки шиплять, сидячи у вікнах.
Будинки стоять прямо в чорній мутній воді.
Мешканці змушені піднімати свої саморобні тротуари все вище. Навесні рівень води піднімається, і вдома затоплює.
Вхід в під’їзд.
Це комуналки. На дворі 2015 рік, але в Архангельську люди живуть ось в таких ось комуналках.
Люди не дуже охоче йдуть на розмову. Хтось соромиться, хтось просто втомився давати інтерв’ю журналістам. Але історія у всіх приблизно однакова. Обіцяють — чекаємо — обіцяють — обіцяють — обіцяють… Комусь вдається домогтися компенсації. Хто виграє в суді і отримує нове житло. Але більшість залишається тут жити, не в силах боротися з системою.
Дорога до будинку.
Тут все затоплено. І це я приїхав влітку.
Навесні весь район затоплює, і виглядає це ось так:
Люди змушені будувати містки з підручних матеріалів, щоб хоча б потрапити додому. У себе в квартирах вони роблять спеціальні піддони, на які ставлять побутову техніку, щоб не було замикання. І носять гумові чоботи… Росія, XXI століття.
Ще раз: це відбувається кожен рік. Але чомусь місцевим жителям так і не вдалося достукатися до влади. Можна ж було придумати хоч що-небудь? Якщо немає грошей на нормальну каналізацію, можна вирити примітивні канави, в кінці кінців. Чому люди змушені терпіти це пекло кожну весну?
Причиною надзвичайної ситуації, як я зрозумів, стає не тільки тала вода. Іноді просто прориває каналізацію. Страждають всі ті ж дерев’яні бараки, а також водії автомобілів, які провалюються у ями на розмитих дорогах.
Якщо ж трапляється ураган, і Північна Двіна виходить з берегів, то в зоні ураження виявляються всі ті ж старі дерев’яні будинки.
Для проходу тільки дерев’яні настили.
Йдемо далі.
Неозброєним оком видно, що будинок сильно перекосило. Складно повірити, що тут хтось живе…
Але світло за віконцем каже, що тут теж живуть люди.
Про масові фестивалі з паль” ЗМІ писали ще в 2003 році. Бараки просто завалюються на бік або, в кращому випадку, осідають і впираються в грунт. У таких будинках зазвичай лопаються каналізаційні труби, а біжать з корабля щури переселяються з підвалів у квартири.
Це коридор житлового будинку.
Чорні плями — це смердючий грибок, він вразив всі стіни. Іноді дивишся на стелю, і здається, що він чорний від кіптяви пожежі. Але це грибок, який відмінно себе почуває в таких умовах.
Підлога в будинку йдуть не просто хвилями: тут перепади до метра в деяких місцях. Будинок розвалюється, в деяких кімнатах ламаються перегородки.
Зверніть увагу на підлогу.
Після чергової “усадки” стіну в цій кімнаті разломило навпіл, а вікно просто випало. Мешканці виїхали. Виїхати можна, якщо є куди.
Кімната щасливчиків, яких переселили.
На підлозі дірки, їх закладають дошками.
ухня складається з трьох мийок і двох пральних машин. Санвузол я не зняв, там просто немає світла. «Лампочки ми навіть не вставляємо, вони відразу перегорають», — розповідає один з мешканців.
Все руйнується.
Другий поверх. Судячи з візку, тут ростуть діти. Дуже хочеться запросити в такий будинок депутатів, які переживають за демографію в Росії і не розуміють, чому жінки відмовляються народжувати, а біжать на аборт. Багато з них готові в таких умовах дітей ростити? Без опалення (треба розтоплювати пічку), без гарячої води і елементарних зручностей.
Жінка розповідає, що два дні тому тут обвалилася стеля, і мало не вбив одного з мешканців.
Так, у такому будинку живуть люди.
Інший район Архангельська, черговий барак.
При вході — дрова і пічка.
Звичайна комуналка.
Наступний будинок.
Мер Архангельська Віктор Павленко вміло перекладає провину за провал програми переселення з ветхого житла на Фонд сприяння реформуванню ЖКГ. Мовляв, саме держкорпорація несе відповідальність за те, що “ніхто із серйозних компаній” не береться за будівництво нового житла для переселенців. Павленко вважає, що вартість будівництва квадратного метра житла в Архангельську повинна складати 45-50 тис. рублів, тоді як Фонд встановив граничну ціну на 36,4 тис. руб., і жоден забудовник нібито не береться будувати будинки так дешево.
З 1002 аварійних будинків Архангельської області чверть — 249 — знаходяться саме в Архангельську.
На сайті “Реформа ЖКГ” можна побачити їх адреси, а заодно з’ясувати, що з 84,53 тис. кв. метрів аварійного житла в місті переселені мешканці тільки 0,07 тис. кв. метрів, і то — до 2013 року. Це всього 16 будинків (за інформацією сайту Фонду ЖКГ).
Ще по 40 домівках розселення відстає від графіка більш ніж на 3 місяці (насправді — на більш довгі строки), так як переселенці повинні були переїхати в нові будинки ще в 2014 році. А розселення інших 193 будинків навіть не починалося.
Тут важливо враховувати, що мова йде тільки про тих аварійних будинках, які визнані такими владою. Напевно ще існує сотня-інша будинків, які “забули” віднести до старого житла.
Часто можна почути відмазку чиновників — мовляв, ми пропонуємо варіанти, але людям вони не подобаються. Мені складно уявити, що треба запропонувати людині, яка живе з щурами в гнилому бараку, щоб йому не сподобалося.
І ще один будинок…
І ще…
Дорога до будинку. Всередині скрізь приблизно однакова картина.
У цьому будинку живуть люди!
Це Архангельськ.
Житловий будинок.
На будівництво нового житла для переселенців в Архангельську було виділено 3 млрд 170 млн рублів, причому з міського бюджету — тільки 25,6 млн, а з обласного — 917 млн. Інші гроші місто отримує від Фонду сприяння реформуванню ЖКГ. Тобто, кошти, причому не свої, у мерії є — важливо було просто правильно їх розподілити.
З муніципальної програми мерії випливає, що в 2014 році мали бути переселені 845 осіб, в 2015-м — 1669 осіб, у 2016 — 2207, та у 2017-му — 449. Але з даних Фонду ЖКГ ми вже знаємо, що в минулому році мерія Архангельська розселення вже провалила.
Насправді ж переселення в нормальне житло чекають 18-20 тис. мешканців бараків. Ці цифри неодноразово озвучувалися як місцевими ЗМІ, так і самим мером Павленко. Так що програма, в яку включили трохи більше 5 тис. осіб до 2017 року, виглядає знущанням над тими, хто змушений жити в нелюдських умовах.
На ситуацію з житлом в Архангельську звернули увагу навіть депутати Держдуми. З їх подачі діяльністю мерії зацікавилася прокуратура. Але мер впевнено відповідає, що все робив правильно. Зрештою аварійне житло минулось і уряду Архангельської області, яке знехотя заявило, що буде самостійно вирішувати це питання, а мерію Архангельська до нього не допустить. Але навіщо тоді потрібні мери?
До речі, син мера Архангельська Олександр Павленко працює заступником начальника управління адміністративно-технічного контролю Департаменту містобудування…
В кінці квітня в Архангельську пройшов семінар” старого житла, його учасниками стали мешканці цих бараків. Вони домовилися влаштувати акцію протесту проти бездіяльності влади після травневих свят, але в підсумку не зважилися…
Ще раз, 20 000 чоловік в Архангельську живуть в нелюдських умовах, в гнилих комуналках без зручностей. Але в найближчі роки планується вирішити питання тільки 5 000 чоловік. Що робити іншим? Як їм допомогти?
Гаразд, хочете, покажу вам центр Архангельськ? Може бути, ви думаєте, що я спеціально десь на відшибі знайшов три гнилих барака. Ось вам самий центр!!!
А це знову Сульфат.
Іноді вдома згоряють.
Після пожежі залишки навіть не прибирають.
Коли будинок вдається розселити, і його зносять. Після знесення все залишається гнити далі, сміття не прибирають.
Звичайні діти.
Спирту немає.
Болото є.
Дитячий садок.
Треба розуміти, що я все ж приїхав у добрий час. Якби я приїхав сюди навесні, то застав би ось таку картину.
Або ось таку.
Дорога до храму.
Двір з червоною машиною.
Схоже на фільм жахів.
Їду далі, район Маймакса. Жінка з донькою набирає воду… щось не так… Відразу за колонкою — звалище сміття!
Все болото завалено сміттям. Але людей це не бентежить. Сміття тут не вивозять.
Район Маймакса (він же “Мексика” у місцевих) — сміттєва столиця Архангельська. Тут виросло відразу кілька стихійних звалищ. Місцеві жителі не пам’ятають, коли сміття вивозили в останній раз. При цьому вони платять за вивезення сміття, але він нікуди не зникає. Займатися сміттям в Маймаксе, начебто, повинна керуюча компанія “Затишок”.
Один з дворів, розташований посеред п’яти будинків, весь заріс сміттям. Сміттєвих баків ніде поблизу немає, хоча кажуть, що раніше були.
У кожному дворі — величезні звалища. Керуюча компанія “Затишок” просто перестала вивозити сміття.
Деякі сміттєзвалища не вивозять за півроку, інші, за словами місцевих жителів, 2 роки не прибирають!
Мені складно повірити, що таке можливо. Але знову ж, це не одиничний випадок. Це в кожному дворі.
Всюди звалища.
Звалища ростуть і в інших районах Архангельська — наприклад, в Соломбале або на півдні міста, поруч з Окружним шосе. Але там це явище поки не досягло катастрофічних масштабів.
Ліс завалений сміттям.
Звідси
