З миру по нитці
СРСР був величезною державою з величезними планами і великими можливостями. Цифри вражають. Згідно інформації Міністерства оборони СРСР, на перше січня 1990 року всього було майже 64 000 танків. Стільки не мав ніхто. На цьому тлі навіть нескромні десять тисяч американських танків «Абрамс» тьмяніють (саме стільки ОБТ справили Штати за всі роки). В принципі, з урахуванням того, що радянські збройні сили мали у своєму розпорядженні незліченні тисячі танків, не дивно, що типів машин було кілька, навіть без урахування їх модифікацій. Це спричиняло труднощі в плані експлуатації, однак вони не були сверхкритическими з урахуванням кількості побудованих машин і майже безмежних можливостей для канібалізації оних, якщо це буде необхідно.
Нагадаємо, наймасовішим танком другого покоління став Т-72: усього випущено близько 30 000 бойових машин різних версій. Його побратим — Т-64 — справили більш скромною партією. Всього побудували 13 100 танків Т-64 (А, Б, БВ). Експерти, як правило, вказують на велику технічну складність, «примхливість» і дорожнечу 64-х у порівнянні з іншими радянськими ОБТ, що, не в останню чергу, пов’язано з технічної революційністю танка (хоча сама еволюція основних бойових танків — питання більш ніж спірне).
Нарешті, фінальним акордом радянського танкобудування можна вважати Т-80, який крім загальної концепції радянської школи танкобудування, не успадкував від «предків» майже нічого. Це зовсім інша машина, відмінна від Т-64 і Т-72. Кількість випущених 80-теж до скромніше. Відомий бронетанковий експерт Олексій Хлопотов зазначає в матеріалі про Омський завод транспортного машинобудування, що «без урахування Харкова і досвідчених ранніх машин, які робили маленькими партіями в Ленінграді виготовлено 5391 Т-80Б і БВ і 431 Т-80У» (ймовірно, мається на увазі до моменту згортання виробництва). Число всіх вироблених танків Т-80 різних версій згідно з відкритими джерелами доходить до десяти тисяч одиниць.
Відповідь на нові виклики
Росія за станом на 2017 рік мала в своєму розпорядженні приблизно 450 танків Т-80БВ і Т-80У. Плюс ще тисячі таких машин знаходяться на зберіганні. У будь-якому випадку, це далеко не самий масовий російський танк: основа — Т-72Б різних версій. Зараз, нагадаємо, у військах вже більше тисячі модернізованих Т-72Б3 (включаючи машини зразка 2016 року), які й уособлюють собою майбутнє російських бронетанкових сил, а також загальний вектор розвитку даного роду військ. Крім цього, у військах є різні версії танка Т-90, який, по суті, є просто ще однією версією Т-72. А вже в найближчому майбутньому армія буде потроху закуповувати Т-14 на базі «Армат».
У зв’язку з цим абсолютно дивною виявилася новина, яка прозвучала пару років тому. У 2017 році «Уралвагонзавод» уклав контракт з Міноборони, передбачає модернізацію 60 танків Т-80Б до рівня Т-80БВМ. Це може бути лише початком. Останнім часом до цього танку прикута особлива увага.
Відомо, що Т-80БВМ отримав покращений газотурбінний двигун ГТД-1250ТФ, що розвиває потужність до 1250 л. с. і робить і без того моторний танк справжньою «гончака». Взагалі, газотурбінні двигуни — окрема тема для дискусій. Згідно з оцінкою головного конструктора Уральського вагонобудівного заводу Леоніда Карцева, Т-80 мав за результатами військових випробувань кілометровий витрата палива приблизно в 1,6—1,8 рази більше, ніж Т-64 і Т-72. Тобто, перед нами дуже ненажерлива, незважаючи на свою відносно невелику масу, машина.
Проблема в тому, що при хороших ходових якостях танк не мав скільки-небудь великої переваги в вогневої мощі перед своїми радянськими побратимами. Що стосується конкретно Т-80БВМ, то він, як і раніше, несе 125-міліметрове знаряддя 2А46, точніше — 2А46М-4, а також кулемети НСВТ і ПКТ. Це не дає вирішальної переваги над новітніми танками США і Європи. Підвищити потенціал на полі бою покликана білоруська «Сосна-У», що дозволяє вести бій вдень і вночі і при будь-яких метеоумовах, проте в 2019 році цим вже нікого не здивуєш.
Зросла захист. На Т-80БВМ останньої версії крім встановленого на вежі комплекту динамічного захисту «Релікт», можна бачити і новий комплект навісний динамічного захисту в «м’яких» контейнерах, розташованих на бортах бойової машини. Але навряд чи цей захід можна назвати «революційною». Швидше, вона вимушена.
Одним більше
В цілому, немає ніяких підстав вірити в те, що Т-80БВМ буде мати хоч якісь плюси перед іншими російськими ОБТ. Перевага 80-до в плані рухливості вже значною мірою нівельована наявністю Т-72Б3 зразка 2016, отримало двигун В-92С2Ф, має максималку в 1130 кінських сил. ВМД-1250ТФ танка Т-80БВМ, як вже зазначалося вище, могутніше. Проте ненабагато, а маса бойових машин приблизно дорівнює.
Є, щоправда, один момент на користь Т-80БВМ. Раніше деякі фахівці робили акцент на тому, що запустити газотурбінний двигун ГТД-1250ТФ буде легше, ніж дизельний, якщо температура повітря -40 градусів за Цельсієм і нижче. Однак ряд журналістів і блогерів, наприклад, відомий у вузьких колах Кирило Федоров, піддали сумніву теза про гостру необхідність Т-80 в умовах низької температури. Проблема експлуатації дизельних двигунів при низьких температурах виглядає надуманою. В якості прикладу не раз приводили німецькі «Леопарди», яким низькі температури ніколи не заважали підтримувати високий рівень боєготовності.
В цілому, причина появи в російській армії танка Т-80БВМ до кінця не зрозуміла. З практичного боку це рішення не має сенсу, так як ускладнює експлуатацію парку ОБТ. Стати перехідною ланкою на шляху до Т-14 танк Т-80БВМ теж не може, так як не має переваг перед Т-72Б3 зразка 2016, ні тим більше перед Т-90М.
З іншого боку, теза про корупційну складову в питанні модернізації наявних Т-80 до рівня Т-80БВМ також бачиться дещо надуманим. Мова, швидше, йде про радянською традицією експлуатації відразу декількох типів абсолютно різних танків, яка шкідлива і навіть небезпечна в нинішній час, коли парк бойових машин звузився, а проблема його забезпечення деталями і боєприпасами, навпаки, зросла.
В цій ситуації лише одне рішення бачиться правильним: це повна відмова від експлуатації Т-80 і більшості Т-90 на користь Т-72Б3 зразка 2016 року, заради досягнення хоч якогось рівня уніфікації військової техніки. Відзначимо, що навіть у разі виведення з експлуатації вищеназваних танків, «трійка» зразка 2016 року далеко не відразу стане головним і єдиним танком РФ, адже залишаться ще й інші варіанти цієї бойової машини, включаючи більш ранні Т-72Б3.
Питання уніфікації важливий ще й тому, що Росія таки має намір довести до розуму Т-14. Зараз вже абсолютно ясно, що він повністю не змінить Т-72 у військах. Принаймні, у найближчі десять-п’ятнадцять років, а цілком ймовірно, що ніколи не змінить. Однак якщо вже цю машину і розробили, то має сенс хоча б спробувати ввести її в експлуатацію нарівні з радянськими ОБТ. Може бути, цей досвід стане в нагоді при проектуванні танка далекого майбутнього. Т-80БВМ ніяк не допоможе в цьому питанні, він — спадщина радянської пори.
Автор:Ілля Легат
