Чому Росія багата, а народ в ній – бідний?

242


Днями Мінприроди опублікувало цікаві дані – оцінку енергетичних і мінеральних ресурсів нашої країни на кінець 2017 року. Природні багатства Росії оцінили в 55,2 трлн рублів.
Оцінка видається дещо заниженою, але мова не про це.
Якщо теоретично продати всі оцінені ресурси і роздати допомогу населенню, то вийде по 376 000 рублів на людину.
Однак біда в тому, що ці гроші все одно не зроблять нас багатшими.
Задайтеся питанням: на що б ви їх витратили? Багато хто банально пустили їх на вирішення побутових проблем: покупку нової машини, будівництво лазні на дачі, збільшення житлоплощі і так далі.
І зовсім небагато людей витрачалися б на освіту, створення якої-небудь справи або інший розвиток. А між тим це був би правильний варіант, тому що інакше після продажу всіх ресурсів у нас нічого б не залишилося. І тільки освіта, створення робочих місць і нових технологій врятувало б від зворотного скочування у злидні.
Наочний приклад правильного шляху – Японія. Крихітна країна, корисних копалин практично немає, зате населення лише на 20 млн. менше, ніж у Росії, а економіка – в три з гаком рази більше ($5 трлн. проти 1,5). І тривалість життя в середньому на 20 років довше.
Знайдіть на географічній карті світу Росію і Японію, порівняйте чисто візуально, а потім вдумайтеся в цифри вище!
Японці розуміють цінність того мізерно малого, що вони мають. Ми ж в Росії володіємо гігантськими природними, людськими та територіальними ресурсами, але не вміємо і не хочемо ними правильно розпорядитися. Мабуть, тому що їх дуже багато…
Хто-небудь скаже, що проблема в іншому, а саме – в крадіжці, корупції, бездарність чиновників. Але так чиновники крадуть виходячи з тієї ж логіки – щоб облаштувати своє особисте життя замість того, щоб витратити знаходяться в їх розпорядженні кошти на розвиток.
Як чиновники, так і велика частина населення воліють проїдати всі доступні їм ресурси. Просто одним доступні мільйони і мільярди, а іншим тисячі і десятки тисяч. Але розпоряджаються коштами нагорі і внизу дуже схожим чином.
Проблема полягає в менталітеті – як народу, так і чиновників, які, якщо вдуматися, є вихідцями з нашого ж народу.
Тому поки ми не змінимо свій менталітет і внутрішні установки, поки не почнемо діяти і думати в першу чергу про майбутнє, про розвиток, а потім вже про миттєві бажання і зручності – доти будемо животіти в убогості, лаючи олігархів, Захід і влада.
Поки будемо лежати на печі, ліниво чухаючи черево, і чекати, коли ж настане світле майбутнє – воно не настане. Щоб воно настало, треба для початку встати і хоча б щось для цього майбутнього зробити, виконати, здійснити.
Краще майбутнє настане, коли про нього почне піклуватися більшість.