Володимир Зеленський взяв владу на Україні в дуже важкий період. Попередній режим залишив йому у спадок війну в Донбасі, напівзруйновані державні механізми, частково знищену промисловість, «патріотичний» свавілля на місцях і убегающее від усього цього «європейського щастя» населення.
А ще фрондирующий парламент і майже сформувався консенсус «еліт», не бажаючий великих змін. Зеленський президент протесту, а це як хиткі піски, коли в один момент високий рейтинг може перетворитися в ніщо, а любов виборця обернутися ненавистю.
У доважок, Володимир Зеленський, має політичні зобов’язання перед Ігорем Коломойським і найімовірніше антитрамповской частиною еліт США, вже з перших днів міцно, і як мінімум до кінця 2020 року посварився з американським Держдепом.
Та й МВФ насторожено придивляється до перших кроків нової української влади і вже робить заяви про можливе припинення співпраці з нею. Європа у свою чергу, теж не поспішає розкрити Зеленському свої обійми і демонстративно вичікує. Президент Франції Макрон, який ще недавно так тепло приймав Зеленського у себе на Єлисейських полях, «забув» запросити його на святкування 75-ї річниці висадки союзників у Нормандії.
Здавалося б, проблем і так вище даху, але команда Зеленського йде ще далі. Незважаючи на свої передвиборчі обіцянки і мова під час інавгурації, президент вирішив за компанію відважити політичний ляпас Москві, по суті вигнавши зі складу переговорної делегації в Мінську її ставленика – Віктора Медведчука.
За підсумком сьогодні, всього через кілька днів після інавгурації, Зеленський вже опинився в кільці відчуження, а вже з 1 червня його чекає чергове тяжке випробування – початок реальної, а не бутафорської енергетичної війни з Росією.
Слова, які розходяться зі справами
Щоб утриматися у влади Зеленському треба терміново знайти точку опори і той курс, який повірять ті, хто проголосував за нього 31 березня, а потім і 21 квітня під час президентської кампанії.
Населення втомилося від війни і втомилося від політичної шизофренії «патріотів». Люди хочуть миру і безпеки. А ще вони пов’язують з новою владою надії на покращення свого життя вже сьогодні і чекають від неї вирішення своїх соціальних проблем.
І найпростіше вирішити все це, налагодивши прямий політичний діалог з Москвою. І почати можна з активізації роботи мінського формату і розібрання утворилися за минулу п’ятирічку російсько-українських політичних завалів.
Але що робить Зеленський. Після майже примирної інавгураційній промові, він говорить тверде «ні» прямим переговорам, а рішенням про винесення цього питання на всеукраїнський референдум, перекладає справу миру в довгий ящик. Одночасно він, як ми вже сказали вище, демонстративно усуває фактично офіційного представника Москви на Україні від участі в мирному процесі і дає обіцянки «патріотам», що істотних змін політичного курсу України не буде.
Позиція Москви
Офіційний Кремль не поспішав форсувати події і спочатку повністю надав Києву право першого кроку, при цьому продовжуючи готуватися до будь-якого розвитку подій.
Старий курс стосовно до Росії – це уповільнена війна на Донбасі, і політична та економічна конфронтація з Москвою. І що накажете в цьому випадку робити Кремлю? Раз Київ стверджує, що Росія йому ворог і веде проти нього гібридну війну, то він вирішив дати йому короткий, але показовий урок, що таке насправді економічна та політична російсько-українська війна.
Ще у квітні, напередодні важких газових переговорів, Москва почала рити економічні окопи», прийнявши рішення з 1 червня заборонити вільну торгівлю з Україною за деякими критично важливим для неї енергетичних напрямами. В першу чергу це стосувалося вугілля, коксу, автомобільного скрапленого газу (а він вже займає половину ринку моторних палив в країні), а також нафтопродуктів. З початку літа їх можна буде експортувати на Україну тільки за спеціальними дозволами, що дозволяє російському Кабміну мати гнучкий інструмент впливу на українську позицію.
У Києві спочатку не надали великого значення цим приготувань. Вважалося, що в разі обмеження ввезення енергосировини Україна швидко зможе диверсифікувати свої поставки через Європу, Білорусь і Казахстан, які «з задоволенням» займуть на українському ринку звільнилася «російську нішу».
Але все було гладко тільки на папері.
Що таке справжня блокада
Грім грянув вчора, коли стало відомо, що фактично головна альтернатива України за постачання вугілля і автомобільного газу – Казахстан, також вибуває з гри. Комерційний директор АТ “Укргазвидобування” Сергій Федоренко в Facebook повідомив, що постачання скрапленого газу від контролюючого 20% українського ринку найбільшого казахського постачальника «Тенгізшевройл» припинені. Причина – казахи не можуть отримати дозволу від Росії на транзит. А з 1 червня очікується повне припинення поставок на український ринок казахського скрапленого газу (а це майже третина ринку).
Перекрити цей провал, в умовах припинення поставок газу ще й з Росії вже не зможе ніхто. Тим більше, що третій головний експортер на Україну цієї товарної позиції – Білорусія внаслідок тимчасової зупинки своїх заводів також випробовує проблеми.
А у Європи просто немає потрібних обсягів автомобільного газу, який вона, до речі, і сама імпортує з-за кордону. Організація постачання морем або транзитом через країни ЄС має логістичні проблеми. До того ж це все час, якого немає. А ще цей газ буде багато дорожче російського або казахського, що автоматично призведе до різкого подорожчання автогазу на Україні. І почнеться все це вже в першій декаді червня.
А далі почнуться проблеми в українських металургів та енергетиків. Значну частину вугілля (енергетичних і коксівного), а також власне коксу, Україна отримує з Росії. Альтернатива – Казахстан, який як ми вже бачимо на прикладі газу, легко обрізається Москвою.
Організація поставок вугілля і коксу у розмірі 15-17 млн. тонн морем в таких обсягах фізично неможлива на увазі обмежень пропускної здатності українських залізниць. А значить, вже до кінця літа, або навіть раніше (якщо Москва не видасть потрібну кількість дозволів), на українських ТЕС (а це 40% генерації) буде відчуватися нестача палива. А у що все це може перетворитися восени важко собі навіть уявити.
Власне, це і є та сама блокада, про яку так довго говорили в Києві, і яку так довго відкладала Росія. Але, мабуть, тепер все буде серйозно і новій українській владі доведеться йти на серйозні поступки, щоб уникнути кошмарів осінньо-зимового сезону 2019-20 років, коли до того ж ще може бути припинений транзит російського газу, що відразу ж створить в енергобалансі країни ще одну, тепер вже метанову діру.
Загалом, є про що на волі подумати пану президенту Зеленському і любить міркувати про айфонах і либертарианстве його молодої і такої далекої від реальної економіки, команді.
